Звіт за результатами дослідження «Сприяння дотриманню прав дітей, що постраждали від збройного конфлікту та забезпечення державних гарантій їх захисту»
Даний звіт підсумовує результати дослідження поточної ситуації з дотриманням прав дітей, що мають статус постраждалих від збройного конфлікту, та надання їм державних гарантій, пільг, соціальної підтримки, медичної та психологічної реабілітації на державному та місцевому рівнях. Дослідження проводилося з жовтня по грудень 2021 року за фінансової підтримки Представництва Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) та ГО «Десяте квітня» в рамках проекту «Захист внутрішньо переміщених осіб та розширення можливостей спільнот Півдня України».
Основною метою дослідження є збір інформації щодо стану забезпечення права на соціальний захист, державні пільги та гарантії, право на психосоціальну реабілітацію дітей, постраждалих внаслідок збройного конфлікту; аналіз, узагальнення отриманої інформації та з’ясування необхідності передбачення додаткових механізмів створення єдиної системи державної допомоги шляхом моніторингу та аналізу актуальних даних.
У фокусі дослідження – права дітей, що мають статус постраждалих від збройного конфлікту.
У звіті узагальнений актуальний стан наявної ситуації з реалізацією прав дітей, що мають статус постраждалих від збройного конфлікту, на державні гарантії, пільги, соціальну підтримку, медичну та психологічну реабілітацію.
Вступ та визначення проблеми
За офіційними даними, оприлюдненими Донецькою ОДА у серпні 2020 року, в Україні лише 20% від загальної кількості дітей-переселенців отримали статус постраждалих внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів – 39 тисяч1 осіб. У Дитячому Фонді ЮНІСЕФ зазначають, що в Україні понад 400 тисяч дітей продовжують зазнавати серйозних ризиків для фізичного здоров’я і психологічного благополуччя через конфлікт на сході України2. Діти різного віку зростають в умовах безперервного конфлікту, мають психологічні травми і потребують постійної підтримки психологів.
Однак досі не існує реального механізму, який би захищав цих дітей, не існує державної програми їх реабілітації та ресоціалізації.
Чому це важливо? Статус дається дітям, які отримали поранення, контузію, каліцтво, зазнали фізичного, сексуального, психологічного насилля, були викрадені або незаконно вивезені за межі України, залучалися до участі у збройних формуваннях та незаконно утримувалися. Це діти, які проживають на лінії зіткнення, у тому числі ВПО, діти військовослужбовців, які загинули в АТО, або батьки яких померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, які проживають на непідконтрольних територіях (в разі їх переїзду на підконтрольну територію). Тобто, діти, які реально постраждали від війни та потребують захисту держави.
Експертка Генерального секретаря ООН Машел Граса ще у 1996 році дійшла висновку, що діти, які пережили війну не зможуть досягнути того потенціалу, який був у них до початку війни, і звертає увагу на необхідності вирішення проблеми реабілітації та допомоги дітям, підкреслюючи те, що вони отримують психологічні та фізичні травми, стають жертвами сексуального насильства, стають сиротами, втрачають соціальні та культурні зв’язки або ж стають солдатами.
Позитивні права людини закріплюють позитивний аспект свободи, їх реалізація неможлива без відповідної забезпечувальної діяльності з боку державних інституцій. До них включають соціальні права (які іноді називають «соціальні наміри» або «соціальні цілі»), економічні та окремі культурні права: право на працю, відпочинок, соціальний захист, охорону здоров’я, гідний рівень життя та ін. Ці права забезпечені позитивними зобов’язаннями держави, які в найбільш широкому вигляді передбачають активні дії держави, спрямовані на їх забезпечення, захист та сприяння реалізації.
Основною характеристикою позитивних зобов’язань держави виступає те, що вони вимагають від національних органів влади запровадити та застосувати необхідні засоби для гарантування прав людини, а точніше – вжити прийнятних (розумних) та належних заходів (англ. reasonable and appropriate measures) для забезпечення та захисту основоположних прав у кожному конкретному випадку. Найбільш повно цей підхід розроблений в практиці Європейського суду з прав людини. Підкреслимо, що зобов’язання держави стосовно поваги та захисту прав людини не зникають в умовах збройних конфліктів навіть у випадку втрати контролю над частиною власної території. Підтвердженням того виступають положення самих міжнародних договорів про права людини, які не виключають їх застосування у період збройних конфліктів, хоча й передбачають можливість відступу держави від окремих зобов’язань під час надзвичайної ситуації.
Враховуючи той факт, що наразі центральним органом виконавчої влади, тобто Кабінетом Міністрів України, та жодним міністерством не було затверджено рішення щодо механізмів реалізації права таких дітей на реінтеграцію, адаптацію, психологічну та медичну реабілітацію, тощо, вбачається за необхідне представити
на розгляд виконавчих органів державної та місцевої влади зріз аналітичної інформації, яка б надавала підстави для запровадження цільових програм/заходів психосоціальної та медичної підтримки дітей, які мають статус постраждалих від збройного конфлікту, і механізмів їх реалізації.
З повним звітом можна ознайомитись за посиланням.
Підготовка звіту здійснена за фінансової підтримки Представництва Управління
Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) та ГО «Десяте квітня» в рамках проекту «Захист внутрішньо переміщених осіб та розширення можливостей спільнот Півдня України».
Зміст цієї публікації є виключно відповідальністю Громадської організації «Правозахисна Група «СІЧ» та не може використовуватися, щоб відобразити точку зору УВКБ ООН та ГО «Десяте квітня».
У звіті містяться дані станом на 24.12.2021 р. Звіт складено державною мовою в друкованому та електронному вигляді для загального доступу та безкоштовного поширення.
Над звітом працювали: Юлія Полєхіна, Наталія Кожина, Віталія Серебрянська, художнє оформлення – Костянтин Філіпов.
© Громадська організація «Правозахисна Група «СІЧ», 2021 р.