“Мене змусили сісти навпочіпки з руками за головою в коридорі в ізоляторі. Мої ступні були чорно-синього кольору, а ніг я не відчував. Вже починав втрачати свідомість, попросив нашатирний спирт, але мене знову вдарили ногою по голові…”
Костянтин – волонтер. З початку повномасштабного вторгнення, ризикуючи життям, вивозив цивільних із гарячих точок. 28 березня їхав з водієм до Маріуполя. На той час місто було у повній блокаді та переживало гуманітарну катастрофу. Окупанти бомбили мирне населення, стираючи цілі райони з лиця землі. Тисячі людей виявилися заблокованими без можливості вибратися з окупації.
На останньому блокпості, на в’їзді у місто, машину зупинили російські військові. Попри наявність у волонтерів всіх необхідних документів та бейджів Червоного Хреста їх затримали.
“Нам не повірили, мовляв, як це ми безкоштовно вивозимо людей? Їм не зрозуміти, що означає людське ставлення. Нам кричали, що ми вивозимо переодягнених українських військових, жодні пояснення не працювали. Приставили дула автоматів, змусили знову сісти в машину”
Після затримання на блокпості волонтерів повезли до смт Нікольське Донецької області. Підставою була начебто необхідність отримати дозвіл на в'їзд у Маріуполь. У клітці місцевої комендатури волонтерам влаштували допити та катування. Далі їх перевезли до міста Старобешеве Донецької області.
“На тілі синці, голова у шишках, гематомах та саднах, після чергового допиту мене знову посадили в камеру. Там вже було чоловік 15, українських громадян. Духота, бруд, пліснява, на підлозі якийсь настил, спали покотом. Після двох днів голоду дали хліб та трохи води”
Майже всі гроші та документи у волонтерів конфіскували. Підозрюваних перевезли спершу до так званого Управління по боротьбі з організованою злочинністю у Донецьку. Потім – до ізолятора тимчасового тримання, де знущання продовжилися. Зрештою волонтерів доправили до Оленівської колонії, де утримували по 20 осіб у щільних бетонних камерах. Люди хворіли, але медичну допомогу їм не надавали. Давали кожному по шматку хліба на день і 2 літри води на всіх.
Костянтин – спеціаліст з IT-діяльності, тому у в’язниці його змушували ремонтувати оргтехніку і працювати з базами даних щодо нових затриманих. Одного разу він став свідком, як до колонії привезли близько 840 військовослужбовців.
“…Людей били дуже сильно, безбожно. Запитували, де поранення і били додатково по поранених місцях, знущалися. Одного військовослужбовця під час такого “прийому” просто забили на смерть.”
Через три місяці полону Костянтина відпустили. За цей час йому вдалося скопіювати більшість файлів з інформацією та передати списки полонених та колаборантів до СБУ. Завдяки цій інформації багато людей отримали шанс на звільнення з полону.
Після полону Костянтин звернувся за допомогою до юристки Правозахисної Групи “СІЧ” Юлії Полєхіної. Вона допомогла оформити необхідні документи для отримання одноразової виплати.
“Після виходу з полону і цивільні, і військовослужбовці мають право на отримання одноразової допомоги для відновлення. Це визначається у Постанові КМУ №1122 від 11 грудня 2019 р. На підставі довідки НІБ про затримання і звільнення, паспортних даних та доказів, Міжвідомчою комісією Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України людині надається відповідний статус, який і є підставою для отримання виплати у розмірі 100 тис гривень”, – пояснює Юлія.
Також в інтересах Костянина юристка направила скаргу до Європейського суду з прав людини щодо порушень ст.3 та ст.5 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод”
На жаль російська агресія триває і від небезпеки полону не застрахований жоден українець. Якщо ви потребуєте допомоги у пошуку рідних, існує чіткий алгоритм дій, який ми описували раніше.
Спираємося на закон та віримо у справедливе вирішення цієї справи.
Проект «Правова допомога родичам військовополонених, цивільних заручників та зниклих безвісти» створений за підтримки Black Sea Trust, проекту Німецького фонду Маршалла Сполучених Штатів.
«Думки, висловлені в цій публікації, не обов’язково збігаються з думками Black Sea Trust або його партнерів».