Валентина Єрьоменко провела понад два роки в незаконному ув’язненні бойовиків «ЛНР», пережила тортури й втрату здоров’я. Після звільнення держава надала їй тимчасове житло – але тепер жінку намагаються виселити, попри рішення суду та відсутність підстав.
Цивільні особи, які пережили російську неволю, є однією з найвразливіших категорій. Багато з них втратили житло: їхні домівки залишилися на окупованих територіях або були зруйновані. Після тортур, травм і втрати здоров’я вони часто не мають ресурсів навіть для оренди.
Незаконне ув’язнення
Валентина Єрьоменко з Луганська провела в полоні бойовиків «ЛНР» понад два роки. За сфальсифікованими звинуваченнями її засудили до 12 років ув’язнення. Звільнили жінку під час обміну наприкінці 2019 року.
Лише через 4,5 роки після звільнення Валентині вдалося через суд домогтися визнання факту незаконного позбавлення свободи та отримати одноразову державну допомогу. Втім, на цьому, судові процеси для неї не завершилися.
Після звільнення держава надала Валентині кімнату в гуртожитку. Однак зараз керівництво гуртожитку намагається виселити її разом із чоловіком через суд – без пояснення причин.
Це відбувається попри те, що Валентина отримала це житло за направленням держави після звільнення з російської неволі, через стан здоров’я не може працювати, не має коштів на оренду, а її власний дім залишився на окупованій території.
«Я вже кілька років живу, бігаючи по судах… А тепер мене хочуть примусово виселити на вулицю. Я дуже втомилася», – каже Валентина.
Держава на боці звільненої
Мінреінтеграції надало жінці житло у гуртожитку строком на 6 місяців із можливістю подальшої пролонгації.
Відповідно до закону, договір про проживання продовжується автоматично, якщо протягом одного місяця після завершення строку орендодавець не заявив про його розірвання або не надіслав вимогу про виселення.
Таким чином, підстав для виселення Валентини через закінчення строку договору немає, адже жодних письмових чи усних попереджень або вимог про виселення Валентина не отримувала.
Попри це, керівництво гуртожитку подало до суду позов про примусове виселення.
Валентина звернулася до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та отримала відповідь, що клопотання про продовження її проживання направлено до керівництва гуртожитку. Також тоді жінці надійшов лист про продовження строку проживання.
Керівництво гуртожитку наполягає на виселенні
Юристка Правозахисної Групи «СІЧ» Юлія Полєхіна, яка представляє інтереси Валентини, написала відзив позовної заяви керівництва гуртожитку до суду, у якому попросила суд відмовити у виселенні жінки. Суд став на бік Валентини та визнав вимогу гуртожитку про її виселення незаконною.
Втім, попри рішення суду, керівництво гуртожитку згодом направило Валентині письмову вимогу про виселення. Відповідно до формальних норм, це може створити підстави для примусового виселення.
Якщо це станеться, Валентині просто не буде де жити.
«Неприпустимо, щоб люди, які пережили полон і окупацію, втрачали надане державою житло лише через рішення адміністрації гуртожитку та опинялися на вулиці. Тим більше, що жодних причин для виселення не було озвучено. Це не лише порушення права на житло, а й питання людської гідності», – наголошує юристка.
_____________________
Проєкт Civil Society Promoting Resilience in Ukraine реалізується консорціумом на чолі з Danish Red Cross у партнерстві з Danish Refugee Council та Dignity та за підтримки Міністерства закордонних справ Данії.