12 грудня у Верховній Раді України було зареєстровано проєкт Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» (законопроєкт № 8271). Наступного дня документ, який викликав великий резонанс серед громадськості, було прийнято та передано на підпис Президенту України. Аналітик Правозахисної Групи “СІЧ" Віктор Філатов в цьому матеріалі розбирався, що саме викликало занепокоєння юристів та правозахисників.
За задумом авторів, законопроєкт покликаний гармонізувати діюче законодавство, відповідно до умов воєнного стану, зокрема, Кримінальний кодекс та Кодекс про адміністративні правопорушення у питаннях відповідальності за правопорушення, котрі військовослужбовці можуть допустити під час несення військової служби. Це потрібно для підвищення дисципліни у військових частинах та протидії правопорушенням.
Аналіз тексту документа дозволяє виділити наступні новації:
- У Кримінальному кодексі України:
– внесені зміни до статті 69, яка санкціонує призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом. Зокрема, низка злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (невиконання наказу, погроза або насильство щодо начальника, дезертирство, самовільне залишення частини або місця служби, самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю) виключена з переліку тих правопорушень, за які можна призначити більш м’яке покарання;
– внесені зміни до статті 75, які виключають можливість звільнення від покарання з випробуванням за окремі злочини проти встановленого порядку несення військової служби (невиконання наказу, погроза або насильство щодо начальника, дезертирство, самовільне залишення частини або місця служби, самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю);
– посилена санкція статті 403 (Невиконання наказу). Відтепер за вказане кримінальне правопорушення передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі від п’яти до восьми років.
- У Законі України «Про Військову службу»:
– статтю 7 доповнено нормою, яка передбачає проведення огляду військовозобов’язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з використанням спеціальних технічних засобів огляду.
- У Кодексі законів про працю України:
– статтю 119 доповнено частиною п’ятою, яка передбачає позбавлення гарантій на час виконання державних або громадських обов’язків (збереження робочого місця та середнього заробітку) військовослужбовців, які визнанні винними у вчиненні кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби під час особливого періоду і вирок стосовно яких набрав законної сили.
- У Кодексі України про адміністративні правопорушення:
– в рази підвищено розміри штрафів та строки адміністративного арешту за військові адміністративні правопорушення (невиконання наказу, погроза або насильство щодо начальника тощо);
– Главу 20 доповнено статтею 2661 «Огляд військовозобов’язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Якщо узагальнити, то норми нового закону містять три ключові напрямки, за допомогою яких держава планує вирішити проблему неналежної дисципліни у Збройних Силах України. Перший – це посилення кримінальної відповідальності за найбільш поширені види військових злочинів. В основному, йдеться про підвищення строків позбавлення волі. Другий – це посилення адміністративної відповідальності за воєнні адміністративні правопорушення. Тут також мова йде про підвищення штрафів та строків адміністративного арешту. Третій – це позбавлення винних окремих трудових гарантій, зокрема збереження місця роботи та середнього заробітку. Також в новому законі є декілька норм процедурного характеру, які визначають порядок огляду військовослужбовців під час військової служби.
Щодо останнього напрямку питань не виникає, адже виконання військового обов’язку дійсно вимагає належного стану здоров’я військовослужбовця. Це обумовлено важливістю поставлених завдань та використанням зброї, яка є об’єктом підвищеної небезпеки. Однак, є багато питань стосовно інших новацій. Наприклад, позбавлення трудових гарантій є порушенням прав військовослужбовців, оскільки вони стосуються сімей захисників, які потребують соціально-економічного захисту з боку держави. Збереження середнього заробітку є саме такою необхідною гарантією для військовослужбовців. Також достатньо сумнівна норма відносно позбавлення військовослужбовця права на збереження місця роботи. Це обмеження конституційного права на працю, адже держава передбачила таку гарантію для того, щоб у майбутньому демобілізовані особи могли б інтегруватися в умовах мирного соціуму.
Ще більше питань до посилення кримінальної відповідальності військових за відповідні злочини. Фактично, мова йде про порушення принципу рівності громадян перед законом. Тобто, звичайний злодій матиме право на більш м’яке покарання від суду або звільнення з випробуванням, а військовослужбовець, який в умовах воєнного стану захищає державу, цього права не матиме. Також незрозуміло, навіщо збільшувати строки ув’язнення, адже увесь цивілізований світ вже давно йде шляхом декриміналізації. У цьому сенсі більш-менш прийнятним є посилення штрафних санкцій за окремі військові злочини. Хоча і в цьому питанні слід розібратися, оскільки військові постійно перебувають в стресових умовах, де тиск на психіку дуже високий.
У таких умовах складно себе контролювати без належного психологічного супроводу, який держава майже не надає. Цими питаннями переважно опікуються волонтерські організації. Тому, доречніше звернути увагу на цю проблему, і можливо її вирішення покращить військову дисципліну набагато ефективніше. Також замість жорсткого примусу корисніше застосовувати заохочення за сумлінну військову службу та дисципліну. Це також може бути більш ефективним засобом забезпечення дисципліни в умовах воєнного стану.
Слід відзначити, що новий закон також містить загрозу зловживання з боку командирів. Наприклад, командири можуть віддавати непрофесійні накази, які створюють необґрунтовані ризики для військовослужбовців або не пов’язані з військовою службою, які вони не зможуть опротестувати. У таких випадках, військовослужбовці стають перед вибором: виконувати неправомірні накази або отримувати вирок за невиконання у вигляді позбавлення волі. Характерно, що новий закон не містить жодних додаткових гарантій захисту військовослужбовців від свавілля з боку командирів. Це може стати причиною правових спорів, які негативно позначаться на дисципліні та боєздатності окремих підрозділів.
Також, абсолютно не зрозуміло як «посадова особа, уповноважена начальником органу управління військової служби правопорядку у ЗСУ або командиром в/ч…» може здійснювати огляд військових щодо їхнього стану. Це велике поле для зловживань, тому що чимало військових мають контузії та змушені приймати медичні препарати за призначенням лікарів, їх мова може бути уповільнена, а слух – поганий. Яким чином посадова особа, не лікар може робити такий огляд? На разі механізм – незрозумілий. Приміром, є висновок уповноваженої особи, що військовий перебуває в стані сп’яніння або під впливом якихось препаратів. Але якщо це медичні препарати, чому військовий повинен доводити це в прокуратурі, в поліції чи суді?
Отже, новий закон значно обмежує права військовослужбовців і передусім вигідний командуванню, позиції якого посилюються додатковими санкціями юридичної відповідальності.