Про депутатську недоторканість в українському суспільстві завжди говорили або погано, або ніяк. Це не дивно, адже гарантії недоторканності в необмеженому обсязі перетворилися на гарантії безкарності, що загострювало і без того глибокий конфлікт між суспільством та парламентом.
3 вересня Верховна Рада прийняла Закон про зняття депутатської недоторканості, але не всі розуміють, що це означає на практиці.
Тож, що зміниться? Відтепер не потрібна згода Верховної Ради, щоб притягти народного депутата до кримінальної відповідальності. Народні обранці будуть відповідати за злочини нарівні з усіма громадянами, а правоохоронці отримають повний «карт-бланш» і не будуть змушені чекати дозволу колег «потенційного злочинця». Вони зможуть застосовувати необхідні обмежувальні заходи, проводити розслідування і передавати справу до суду.
На нашу думку, Закон матиме превентивну дію, адже безкарність породжує свавілля, а останнє аж ніяк не покращує ефективність роботи парламенту. Закон також відповідає вимогам перехідного правосуддя, коли модернізуються не лише владні інституції, а й парадигма функціонування влади в цілому. Тобто, відбувається зближення влади і суспільства, що сприятиме налагодження конструктивного діалогу.
Які недоліки? Новий закон не повністю скасовує депутатську недоторканість. Зі старої редакції статті 80 Основного закону прибрали абзац: «Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані».
Тобто, знята недоторканість стосується лише випадків вчинення кримінальних злочинів. Але у вказаній статті залишається такий абзац: «Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп».
Це означає, що недоторканість знята лише частково. Депутати, як і раніше, захищені від відповідальності за проплачене голосування, блокування роботи парламенту, прийняття законів, які можуть обмежувати права громадян (як це було за часів Януковича), лобіювання інтересів окремих економічних кланів та висловлювання, які можуть дискримінувати окремі категорії громадян.
Якщо порівняти статистику вчинення депутатами кримінальних злочинів з кількістю злочинів політичних, то останні переважатимуть в кілька разів.
Які наслідки? Скасування депутатської недоторканості – рішення, передусім, політичне, але його наслідки можуть бути непередбачуваними. Радикальний підхід не завжди є найкращим. Наприклад, в європейських країнах, депутатська недоторканість поширюється на обранців лише під час участі у парламентських сесіях, які відбуваються кілька разів на рік. Адже, не можна виключати відкриття кримінальних проваджень за сфальсифікованими звинуваченнями проти депутатів, думка яких суперечить більшості. Тому для недопущення цього слід детально прописати процесуальні аспекти розслідування злочинів. І, можливо, вже варто замислитись про запровадження інституту відповідальності за політичні злочини?
Віктор Філатов, правовий експерт-аналітик ГО «Правозахисна група «СІЧ»