Загрожуюча статистика насильницьких зникнень цивільних українців на територіях, окупованих державою-агресоркою, ведеться з 2014 року. РФ приховує свій воєнний злочин, тому обмежує доступ міжнародних гуманітарних місій та правозахисників до таких людей. Знайти їх і повернути дуже важко. З досвіду участі у таких справах експерти Правозахисної Групи «СІЧ» розробили подання до Комітету ООН з насильницьких зникнень. Що на їхню думку може поліпшити цей процес, розглянемо в нашій статті.
З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році окупанти розпочали створювати потужну мережу фільтраційних таборів. Це спростило ворогу задачу пошуку нелояльно налаштованих громадян. Масові перевірки, зачистки, викрадення місцевих призвели до насильницького зникнення тисяч цивільних українців. Щодо офіційних даних, в рамках глобальної ініціативи «Трибунал для путіна» на кінець липня 2024 року правозахисники ідентифікували 5340 жертв.
На кого «полюють» росіяни.
Юристка Правозахисної Групи «СІЧ» Ксенія Онищенко зазначає, що жертвами насильницьких зникнень переважно стають люди з проукраїнською позицією.
«Люди, які незгодні з окупаційним режимом, підтримують ЗСУ, волонтери, журналісти, громадські діячі та активісти. Їх тримають у жахливих умовах, часто без доступу до медичної допомоги, піддають тортурам й жорстокому поводженню. Держава-агресор також не допускає міжнародні гуманітарні місії на окуповані території, та місця неволі, що ускладнює процес пошуку та визволення таких осіб».
Росія позбавляє своїх жертв права на правову допомогу й незалежний судовий захист. Проблема з виявленням українців в російській неволі ускладнюється ще й тим, що ворог може силоміць масово вивозити їх на свою територію. Такі дії агресора мають ознаки міжнародного злочину.
Що радять державі наші експерти.
Аналітик Правової Групи «СІЧ» Віктор Філатов та юристка Ксенія Онищенко розробили й направили до Комітету ООН з насильницьких зникнень подання з пропозиціями до України. Правники вважають, що позитивно вплинути на ситуацію із захистом українців в російській неволі можна. Необхідно якнайшвидше сформувати окремий механізм їхнього розшуку, ідентифікації та повернення. Для цього Уряд країни має зробити кілька важливих кроків.
1. Узгодження термінології конфлікту в українському законодавстві із міжнародними нормами.
У міжнародному праві чітко визначено поняття «насильницьке зникнення» – це форма протиправного утримання особи з подальшим приховуванням її місця перебування. Насильницьким зникненням вважається: арешт, затримання, викрадення, позбавлення волі, представниками держави з її дозволу, а також не визнання й приховування цього факту. Віктор каже, що в українському законодавстві такої деталізації статусу зниклої особи немає. Зокрема, особою, що зникла безвісти за особливих обставин просто вважається особа, яка зникла у зв’язку зі збройним конфліктом, окупацією територій України або надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.
Така розбіжність з нормами Міжнародної конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень ускладнює захист прав наших постраждалих на міжнародному рівні, зазначає він.
«В Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» слід додати та роз’яснити поняття «насильницьке зникнення» як підставу зникнення. Це закріпить особливий правовий статус жертв насильницьких зникнень. Таке узгодження з нормами міжнародного права дозволить нашій країні виступати на міжнародній арені зі звинуваченнями рф вже у конкретних воєнних злочинах, пов’язаних із насильницькими зникненнями. Звертатися до міжнародних судів, для захисту прав постраждалих українців. Вимагати відповідного покарання винних. А також удосконалити власне кримінальне законодавство», – пояснює Віктор Філатов.
2. Документування свідчень за Стамбульським протоколом.
Документування злочинів катування за Стамбульським протоколом необхідне для формування легальної доказової бази, яка буде використана в міжнародних судах та трибуналах. Протокол чітко визначає види катувань та критерії, за якими фіксуються моральні та фізичні збитки, завдані потерпілим. А також дозволяє систематизувати факти катувань для подальшого судового переслідування винних.
«Коли людина повертається з російської неволі, вона може дуже багато розповісти і як жертва і як свідок. Отримати цю інформацію – це перше, на що мають бути орієнтовані правоохоронні органи. Для якісного документування свідчень свідків й потерпілих необхідно навчити українських експертів, слідчих і психологів працювати за цим протоколом і взаємодіяти один з одним», – каже Ксенія Онищенко.
За словами правозахисниці, це допоможе не тільки якісно фіксувати інформацію повною мірою, але й надасть гарантії права на належну компенсацію постраждалим і їхнім родинам у майбутньому.
3. Співпраця з Міжнародною комісією з питань зниклих безвісти.
Україні варто завершити підписання угоди про співпрацю із Міжнародною комісією з питань зниклих безвісти. Ми маємо об’єднати зусилля з іншими країнами у пошуках зниклих безвісти громадян і унікальний досвід цієї організації може у цьому допомогти.
«Міжнародна комісія може стати не лише партнером України в пошуках зниклих безвісти, а й авторитетним майданчиком для об’єднання інших держав у боротьбі з практикою насильницьких зникнень», – пояснює аналітик Віктор Філатов.
На його думку, співпраця з цією організацією суттєво пришвидшить створення ефективного механізму розшуку зниклих громадян і зробить допомогу сім’ям постраждалих якіснішою.
4. Міжнародний обмін інформацією про зниклих безвісти осіб.
Реальний сенс налагодження обміну інформацією про осіб, які вважаються зниклими безвісти в Україні, між нашими міністерствами та урядами інших країн, Ксенія роз’яснює так:
«Є зниклі безвісти, яких відпускають, або якимось чином їм вдається звільнитися з російської неволі. Вони повертаються до України через сусідні з рф держави, це завжди фіксується на митних кордонах: хто перетинає, звідки й куди. Якраз ці дані нам і потрібні, щоб виявити й ідентифікувати особу, яку розшукують».
Особливо обмін цими даними важливий з країнами Польща, Литва, Естонія, Латвія, що стають транзитними для українців.
За словами юристки такий спосіб систематизації даних про зниклих громадян допомагає нашій державі підтримувати ефективний моніторинг й вчасно реагувати на виклики, пов’язані з їхнім пошуком. А ще додатково дає змогу задокументувати випадки переміщення жертв саме з території Росії.
Отже, на думку наших експертів, ці важливі кроки дуже на часі для України. Громадська організація «Правозахисна Група «СІЧ» готова до будь-якої співпраці заради того, щоб усі громадяни України, які утримуються Російською Федерацією, повернулись додому.
Сподіваємося, що пропозиції наших експертів будуть розглянуті українською владою і враховані в процесі співпраці з міжнародними партнерами.
Автор: Копил Валерія