За всі роки існування Української держави спроба усунути президента з посади жодного разу не була доведена до кінця. Основною причиною була недосконалість положень регламенту. Тобто, процедура була розроблена таким чином, щоб лишитися на папері та була повністю нежиттєздатною.
10 вересня 2019 року Верховна Рада прийняла Закон про імпічмент, який викликав хвилю полеміки. Спробуємо розібратись, чи не став Закон просто черговою спробою замилити очі українцям та європейським партнерам.
Тож, сама процедура імпічменту виглядає чіткою та прозорою. Ініціювати імпічмент можуть не менше 226 депутатів, у письмовому поданні. Далі створюється спеціальна тимчасова слідча комісія, яка вивчатиме матеріали про звинувачення Президента у державній зраді або іншому злочині. До складу Комісії увійдуть депутати з різних фракцій та груп.
Спеціальна слідча комісія створюється за 30 днів з моменту ініціювання імпічменту і може працювати не більше, ніж півроку. Верховна Рада може погодитись з її обвинуваченнями та схвалити постанову не менше 300 голосами. Або – не погодитися і додатково заслухати свідків та експертів.
Далі Конституційний Суд має перевірити дотримання процедури розслідування справи про імпічмент, а Верховний суд – дати свій висновок. У разі позитивних висновків, Верховна Рада може відправити президента у відставку трьома чвертями голосів – не менше 338. Голосування буде у таємному режимі бюлетенями.
Якщо звинувачення будуть не підтверджені, то голова ВР має вибачається перед Президентом від імені парламенту. У разі підтвердження фактів вчинення злочину та прийняття рішення про імпічмент, починається процедура притягнення президента до кримінальної відповідальності.
Тож імпічмент неможливо буде ініціювати на звинуваченнях, які не підкріплені доказами. Але, якщо президент добровільно піде у відставку, то усі матеріали справи будуть передані до правоохоронних органів, які розпочнуть досудове розслідування.
Нечітко прописано питання конфлікту інтересів, які можуть виникнути при призначенні спеціального прокурора та слідчих тимчасової комісії. Та головне, що слід зазначити: Закон приймали у поспіху, порушуючи правила регламенту, всього за 28 хвилин.
Усі прохання депутатів ознайомитися із документом, щоб внести правки до другого читання були проігноровані. Головне науково-експертне управління парламенту також зробило висновок, що проект потребує доопрацювання. Цей висновок теж проігнорували.
Віктор Філатов, правовий експерт-аналітик ГО «Правозахисна група «СІЧ».