Від початку війни шалений внесок у захист територіальної цілісності України, утримання та повернення під контроль територій робили бійці добробатів.
Правозахисна група «СІЧ»» від початку війни захищала і продовжує захищати права добровольців і не з чуток наші юристи знають, з якими складнощами стикались герої війни. Нарешті вчора у Верховній Раді було зроблено перший крок на шляху, який, ми впевнені, призведе до покращення ситуації і здобуття соціальної рівності. Чому перший? Тому що, як зазвичай, цей закон містить низку недоліків, які потребують регулювання окремими законодавчими актами. Як було, як стане і що треба ще змінити – в ґрунтовному дослідженні аналітика ГО «ПГ «СІЧ»» Віктора Філатова.
4 грудня 2019 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання статусу та соціальних гарантій окремим особам із числа учасників антитерористичної операції», необхідність якого обговорювали ще від початку конфлікту. Він стосується питань надання статусу УБД бійцям добровольчих батальйонів, які зможуть отримувати усі передбачені законодавством соціальні та інші гарантії. Одразу ж парламентарі почали активно критикувати цей закон та говорити про те, що він може легалізувати бойовиків на Донбасі та російських найманців. Чи насправді це так? Спробуємо розібратися.
НАВІЩО?
Від початку конфлікту на Сході України тисячі наших співвітчизників самоорганізувалися у добровольчі батальйони та активно захищали та продовжують захищати територіальну цілісність і незалежність Української держави. Однак отримати статус УБД змогли тільки ті з них, чиї підрозділи увійшли до складу Збройних Сил України. Інші, по суті, залишилися без державних гарантій, які передбачені чинним законодавством. Вони залишаються соціально незахищеними та позбавлені відповідних державних гарантій та пільг, незважаючи на те, що де-факто всі вищезазначені особи є учасниками бойових дій. Тобто виникла певна правова колізія: з одного боку держава гарантує добровольцям соціальний захист, але отримати його можуть далеко не усі. Тому новий закон передбачає дотримання правової та соціальної справедливості для кожного учасника бойових дій російсько-української війни, а також урегулювання правового статусу та встановлення соціальних гарантій для всіх учасників добровольчих збройних формувань в Україні на основі принципів соціальної та історичної справедливості.
ЩО ЗМІНИТЬСЯ?
Новим законом формалізовані доповнення до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зокрема включення до переліку учасників бойових дій осіб, які у період до набрання чинності так званого «Закону про деокупацію Донбасу», добровільно захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і безпосередньо виконували бойові завдання АТО в районах її проведення не менше ніж 30 календарних днів (незалежно від перерв) у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами. Також закон закріплює механізм та підстави прийняття рішення про надання статусу учасника бойових дій таким особам і санкціонує поширення державних соціальних гарантій та пільг на самих добровольців та членів їхніх сімей. Рішення про надання статусу УБД добровольцям будуть прийматися міжвідомчою комісією, утвореною центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни. При чому добровольцями не будуть вважатися волонтери та особи, які брали участь у безпосередньому забезпеченні АТО.
ЯКІ ПЕРЕВАГИ?
Без сумніву цей закон є актуальним та дозволяє відновити соціальну справедливість стосовно тих, хто ризикував своїм життям задля безпеки нашої держави і завдяки кому терористів вдалося зупинити. У законі доволі чітко позиціонується хто і які гарантії отримає. Також досить вдало прописано механізм надання статусу УБД добровольцям. Зокрема, передбачено достатньо зрозумілий порядок отримання статусу, а перелік документів, які підтверджують участь особи у бойових діях, є розгорнутим. При чому особа має альтернативу вибору, наприклад, якщо не має можливості надати один документ, то підтвердженням може бути інший. Так, за відсутності довідки про період безпосереднього виконання особою бойових завдань АТО в районах її проведення та витягу з наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України про залучення особи до проведення АТО, доброволець може надати нотаріально завірені свідчення не менш ніж трьох свідків про період безпосередньої участі такої особи у виконанні завдань АТО в районах її проведення або медичну документацію, що підтверджує отримання особою поранення, контузії, каліцтва під час безпосереднього залучення до виконання завдань АТО. Для добровольців, які раніше отримали статус інваліда війни, порядок отримання статусу УБД буде спрощений, що є достатньо логічним, адже не потрібно доводити факт участі в АТО. Позитивно слід оцінити те, що у новому законі є норми, які стосуються змін до деяких нормативно-правових актів щодо соціально-економічних гарантій добровольцям. Іншими словами, їх одразу включають до переліку тих, хто має право на отримання земельних ділянок, допомогу у працевлаштуванні, житлове кредитування та медичне обслуговування, пенсійне забезпечення та пільги при сплаті судового збору.
ЯКІ НЕДОЛІКИ?
Закон має деякі термінологічні недоліки, які можуть тлумачитися достатньо неоднозначно. Наприклад, назва закону може тлумачитися так, що добровольцями є учасники АТО з обох боків конфлікту. Тобто дія його розповсюджується як на захисників України, так і на бойовиків, оскільки вони також є учасниками АТО. Також у Пояснювальній записці вказано, що норми закону спрямовані на відновлення соціальної справедливості для кожного учасника бойових дій російсько-української війни, а також урегулювання правового статусу та встановлення соціальних гарантій для всіх учасників добровольчих збройних формувань в Україні на основі принципів соціальної та історичної справедливості. Тут також є певні недоліки термінологічного характеру. Наприклад, учасниками російсько-української війни можуть вважатися і проросійські найманці та сепаратисти. До того ж, бойовики також мають добровольчі формування, і може виникнути ситуація, коли вони заявлять про свої наміри отримати статус. Тим більше, що Україна визнає юрисдикцію над тимчасово окупованими територіями. У подальшому в законі деталізовано, що добровольці – це ті особи, які захищали територіальну цілісність та суверенітет України, але враховуючи вищенаведене, у майбутньому можуть виникнути правові конфлікти при тлумаченні норм закону. Тому доречніше було б назвати закон так: «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання статусу та соціальних гарантій окремим особам, які брали участь у забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях».
ЯКІ НАШІ РЕКОМЕНДАЦІЇ?
Необхідно достатньо чітко прописати повноваження та компетенцію міжвідомчої комісії, яка буде приймати рішення про надання добровольцям статусу УБД. Це дозволить уникнути корупційних ризиків, безпідставних відмов та маніпулювання фактами. Також у законі нічого не вказано про можливість оскарження рішення комісії про відмову у наданні статусу УБД у судовому порядку. Це може призвести до зловживання повноваженнями, тому обов’язково необхідно включити до нового закону таку норму.