У Законі “Про охорону дитинства” з’явилась нова категорія дітей, що потребує особливої уваги держави – “дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів”. ГО «Правозахисна Група «СІЧ» проаналізувала зміни до Закону. Юристи надіслали запит до Міністерства соціальної політики та підготували аналітичну статтю. Правозахисники обіцяють надалі серйозно займатись цією темою та готують власні пропозиції змін до Закону.
З прийняттям Верховною Радою України 26 січня 2016 року Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту дітей та підтримки сімей з дітьми» статтею 1 ЗУ «Про охорону дитинства» (далі, Закон) визначена нова категорія дітей – «дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, – дитина, яка внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту отримала поранення, контузію, каліцтво, зазнала фізичного, сексуального, психологічного насильства, була викрадена або незаконно вивезена за межі України, залучалася до участі у військових формуваннях або незаконно утримувалася, у тому числі в полоні».
Звичайно, прийняття таких доповнень до Закону в країні, що перебуває в стані збройного конфлікту чи, як зазначають в офіційних джерелах, на її території проводиться антитерористична операція, дуже актуальні, хоча й внесені дещо запізно. Між тим, це могло б бути дієвим механізмом захисту прав дітей, що безпосередньо перебувають на території проведення антитерористичної операції, мешкають в прифронтовій чи так званій «сірій» зонах. Та ключовим визначенням, на жаль, є саме «могло б бути».
Проаналізуємо відповідні положення Закону, роз’яснення, що надає Міністерство соціальної політики, та пов’язані з Законом нормативні акти.
Згідно ст. 30¹ Закону «Захист дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, та дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів
Держава вживає всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, догляду за ними та возз’єднання їх із членами сім’ї, включаючи розшук, звільнення з полону, повернення в Україну дітей, незаконно вивезених за кордон. У разі якщо вік особи не визначений і є підстави вважати, що ця особа є дитиною, їй надається захист, передбачений цією статтею, до встановлення віку.
Усі дії держави стосовно захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, здійснюються відповідно до норм міжнародного гуманітарного права».
Одним з основних принципів міжнародного гуманітарного права можна вважати те, що під час збройних конфліктів головною турботою воюючих залишається захист жертв війни, до яких відносять і цивільне населення. Але ніякі закони, міжнародні договори та конвенції, навіть урочисто та з пафосом прийняти чи ратифіковані державою, не можуть ані попередити злочин перед невинними людьми, ані врятувати їх життя, власність, захистити гідність, права та законні інтереси, якщо немає волі до продуктивної участі в долі усіх постраждалих від збройного конфлікту – як комбатантів, так і мирного населення.
Чому саме такий висновок постає після вивчення всіх законодавчих норм та актів?
В 2005 році Верховною Радою України було прийнято Закон «Про соціальний захист дітей війни». Цей Закон установлював правовий статус дітей війни, визначав основи їх соціального захисту та гарантував їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки. Статус «дитини війни» отримувала особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Таким чином на державному рівні визнавався важкий життєвий шлях громадян України, чиє дитинство збіглося з роками Другої світової війни, та надавалася соціальна підтримка у вигляді права на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії. Окрім того, діти війни могли розраховувати і на деякі пільги:
«право на переважне залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників;
використання чергової відпустки в зручний для них час; одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік;
виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;
першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва та городництва;
право на 25-відсоткову знижку при платі за користування комунальними послугами (газом, електроенергією тощо) у межах середніх норм споживання за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
діти війни, які є інвалідами, мають право на стаціонарну медичну допомогу в госпіталях ветеранів війни та у військово-медичних закладах охорони здоров’я (госпіталях)».
Так, з часом через нестачу бюджетного фінансування виплати припинилися, але пільги залишилися, і скористатися ними можливо. В решті решт, якийсь час це працювало, і можна сказати, що про людей, на чию долю випало воєнне дитинство, лихоліття, злидні, обстріли та окупація, держава якось та й подбала.
А тепер з’ясуємо, у чому полягає соціальний захист та які пільги і державні гарантії соціальної підтримки надає правовий статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
Тож «статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, надається органом опіки та піклування за місцем реєстрації дитини як внутрішньо переміщеної особи. Порядок надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, визначається Кабінетом Міністрів України» (ст. 30¹ ЗУ «Про охорону дитинства»).
Станом на середину грудня 2016 року (майже рік з часу прийняття Закону) проект відповідного Порядку пройшов усі узгоджувальні процедури та готується для затвердження Урядом. Є пояснення Міністерства соціальної політики України, наданні у відповідь на запит ГО «Правозахисна Група «СІЧ»: «В зазначеному проекті акту визначені обставини, за яких законні представники дитини, яка досягла 14 років, мають право звернутися до органу опіки та піклування з заявою щодо надання дитині відповідного статусу, а також перелік документів, що підтверджують зазначені обставини».
Тут постає перше й дуже несподіване питання-здивування: діти, що не досягли 14 років, на відповідний статус можуть не розраховувати чи для них окремий Порядок пропишуть?
Друге питання. Відповідний статус отримають всі діти, що мешкають/мешкали в населених пунктах, на території яких здійснювалася антитерористична операція, отже зазнали негативних наслідків воєнних дій чи збройних конфліктів, чи тільки ті, хто має відповідні медичні довідки про травми та поранення, довідки або висновки про наявність психологічних травм, сексуальне чи інше насильство? Бо дуже вірогідна ситуація, що батьки (опікуни) могли свого часу не звертатися до органів правопорядку, профільних медичних чи психоневрологічних установ, а отримати довідку з неконтрольованої Україною території про те, що біля будинки розривалися міни, з вікон вилітали шибки, бойовики залякували зброєю, грабували, а діти ховалися під ліжками чи в підвалі, маловірогідне.
Читаємо листа далі:
«Наразі законодавством не визначено питання щодо пільг дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів. Оскільки статус має право отримати дитина, яка зареєстрована як внутрішньо переміщена особа, то всі права, що визначені ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» розповсюджуються на дітей цієї категорії».
А як щодо дітей, які проживають (перебувають) на підконтрольній Україні території, де виникли обставини, зазначені в ст.1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», тобто: «негативні наслідки збройного конфлікту, тимчасова окупація, повсюдні прояви насильства, порушень прав людини та надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру»?
Бо надалі у відповіді Мінсоцполітики зокрема зазначено: «Проектом акту передбачається, що статус дитині, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, надається органом опіки та піклування за місцем реєстрації дитини як внутрішньо переміщеної особи, а також за місцем проживання (перебування) дитини на підконтрольній Україні території, де виникли обставини, зазначені в ст.1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» або за місцем виявлення місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування такої дитини».
Тобто йдеться про «негативні наслідки збройного конфлікту, тимчасову окупацію, повсюдні прояви насильства, порушень прав людини та надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру».
Окрім того, й Кабінет Міністрів України своїм Розпорядженням затверджує перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, отже визнає наявність негативних наслідків воєнних дій чи збройних конфліктів на окремих територіях України, де проживає (перебуває) цивільне населення, у тому числі й діти.
Звичайно, не менш значущою є можливість отримувати медичну допомогу, санаторно-курортне лікування, психологічну реабілітацію, освіту, догляд і піклування, якщо вони потрібні. Але ж в умовах геть зруйнованого звичного й налагодженого побуту, а часто й відсутності регулярного фінансового забезпечення, соціальна виплата на дитину дуже важлива для сімейного бюджету.
Тепер про пільги, яких саме ці діти не отримають, бо не мають довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщені особи. Постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 1 жовтня 2014 Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» затверджено щомісячні виплати протягом півроку на витрати, пов’язані з проживанням, у тому числі і з оплатою житлово-комунальних послуг, для осіб, які виїжджають з тимчасово окупованої території України (Крим) і районів проведення антитерористичної операції.
Для непрацездатних осіб, до яких відносять і дітей, призначається соціальна допомога у розмірі 884 грн. на людину. Ця виплата не враховується в доходи сім’ї, якщо знадобиться звернутися до органу соцзахисту за призначенням субсидії, компенсації на оплату послуг ЖКГ або отримання допомоги малозабезпеченим сім’ям. Також розмір отриманої грошової допомоги не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (відповідно пп.165.1.1 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України).
І хай нікому не впадає в око наша меркантильність – мовляв, тільки про гроші. Звичайно, не менш значущою є можливість отримувати медичну допомогу, санаторно-курортне лікування, психологічну реабілітацію, освіту, догляд і піклування, якщо вони потрібні. Але ж в умовах геть зруйнованого звичного й налагодженого побуту, а часто й відсутності регулярного фінансового забезпечення, соціальна виплата на дитину дуже важлива для сімейного бюджету.
До військового конфлікту на Донеччині та в Луганській області проживало близько 1 мільйона дітей. За неофіційними даними, на цей час на підконтрольній Україні території, де проводиться антитерористична операція, залишилося майже 300 тисяч дітей, так чи інакше травмованих війною і, на превеликий жаль, байдужістю держави.
Так, можна довго описувати, які «негативні наслідки» довелося пережити або доводиться переживати наразі цим дітям: відсутність води, світла, їжі, зруйновані чи пошкоджені будинки, родичі й друзі, яких доводилося шукати під завалами… Що ще? Дехто з них на слух відрізняє, з якої відстані й чим ведеться обстріл, за уламками та воронками скаже, звідки й що «прилетіло».
Мабуть, продовжувати немає сенсу.
Час підвести підсумки.
- Визначити нову категорію дітей, що потребують особливих уваги, захисту і піклування з боку держави, внести відповідні зміни у відповідні закони – замало.
- Пафосне декларування бездієвих законів та нормативних актів, нічим не підкріплених та не забезпечених – повинне безповоротно зникнути.
- За нашими підрахунками, ціна питання здійснення відповідних виплат на півроку, як передбачає Постанова Кабінету Міністрів, складає близько 265 млн. грн. Можливо, для ціни за майбутнє країни це надто дорого. Проте, чи ватро ламати списи, якщо ще на початку минулого року Міністерство фінансів України припинило підготовку проектів нових державних цільових програм або внесення змін до затверджених цільових програм, що потребують додаткового фінансування з державного бюджету, керуючись необхідністю економного та раціонального використання державних коштів.
- Ну хоч про захист дітей можна було б по-дорослому подумати й відповідально той захист забезпечити?