Кінцевою метою будь-якого звернення до суду є відновлення порушеного права та відшкодування шкоди, заподіяної неправомірними діями або бездіяльністю. Саме відновлення справедливості і отримання компенсації за шкоду, яку зазнав потерпілий, і можна вважати основною метою судового процесу і права як соціального регулятора в цілому. Але перед тим, як визначитися з розміром компенсації, цілком очевидно, буде потрібно чітко встановити розмір реально завданих збитків.
Відразу виникає питання – як висловити в грошових одиницях душевні страждання і переживання? Як довести їх наявність і причинно-наслідковий зв’язок між правопорушенням та їх появою? Як переконати суд і опонента в тому, що саме така сума достатня і необхідна для відновлення попереднього морального стану особи або принаймні його поліпшення? Надзвичайний характер факту катувань сам по собі має психічні та емоційні наслідки, незалежно від психологічного стану особи до тортур. Проте психологічні наслідки катувань виникають в контексті особистого сприйняття того, що сталося, рівня розвитку особистості, а також соціальних, політичних і культурних чинників.
Найголовніше, завжди пам’ятати, що у відповідача немає ніяких доказів, щоб оскаржувати запитану в позові суму. У цивільній справі примусову експертизу провести не можна. Якщо сам позивач подає аргументи, письмову консультацію або інший доказ – це вимагає додаткового спростування від відповідача. І зазвичай таких доказів той не має.
Не можна також «йти на повідку» у держави, яка намагається питання про суму моральної шкоди втиснути в рамки певної “формули”.
Розглянемо на прикладі відомої справи «Герасимов проти Казахстану», як виглядають аргументи сторін: жертви тортур і представників держави-відповідача, і як Комітет проти катувань виявляє протиріччя, і в подальшому – порушення з боку держави.
Аргументи заявника – це загрози сексуального насильства, удари по нирках, зв’язування ременем рук, удушення, поради поліцейських жертві зізнатися їм у злочині, якого він не скоював.
Аргументи держави – необґрунтованість претензій заявника та його представників; неподання необхідних скарг, закриття кримінальної справи проти поліцейських у зв’язку з нібито відсутністю доказів; твердження, що довести провину поліцейських неможливо через великий проміжок часу, який минув з моменту подій; посилання на укази, програми і плани дій щодо боротьби з тортурами; навчальні заходи; регулярний моніторинг місць утримання під вартою за участі представників неурядових організацій.
Аргументи Комітету проти тортур – визнання порушень цілого ряду статей Конвенції проти катувань Республікою Казахстан щодо жертви, в тому числі – визнання тортур за змістом ст. 1 Конвенції; зобов’язання держави забезпечувати жертві катувань отримання відповідного відшкодування. Це відшкодування має охоплювати весь збиток, заподіяний жертві, включаючи відновлення в правах, компенсацію, реабілітацію жертви і гарантії неповторення порушень в майбутньому.
Як зазначено в «Основних принципах та керівних положеннях, що стосуються права на правовий захист і відшкодування збитку для жертв грубих порушень міжнародних норм в області прав людини і серйозних порушень міжнародного гуманітарного права», слід надавати в установленому порядку і пропорційно серйозності порушення і обставинам кожного випадку повне і ефективне відшкодування шкоди, яке включає в себе такі форми: реституції, компенсацію, реабілітацію, сатисфакцію і гарантії неповторення того, що сталося.
Правозахисна Група «СІЧ» документує тортури в рамках справи саме тому, що кожна людина унікальна і по-особливому переносить свій стрес, кожній людині потрібна особлива форма зусиль для адаптації до чинників шкоди. Тому не може бути “усталених сум”. У позовах ми пишемо і аргументуємо, що кожна людина унікальна, і кожне страждання індивідуальне. Це потрібно робити з тією метою, щоб ніхто не зміг вас похитнути такою позицією – “а ви в курсі, що найбільша сума була присуджена ХХХ і то лишень у зв’язку зі смертю”. Це – маніпуляція.
Неодноразово Європейський Суд присуджував суми набагато більші, ніж наші національні суди. Наприклад, справа «Алексахін проти України»: держава присудила 7600 євро, а Європейський Суд – ще 20 тис.євро.
Також маніпуляцією є порівняння позивача, який залишився в живих з тим, що хтось загинув. Є такий вислів, що «живі позаздрять мертвим». Це якраз той випадок. Тому що жертва катувань ніколи не зможе цього забути. Приводьте приклади наукового обґрунтування, як тривожать болісні спогади людину на фізичному рівні (людина заново відчуває все, що відбувалося з нею на фізичному рівні), не кажучи вже про тяжкі болісні емоції.
Психічна травма відрізняється від фізичної тим, що вона невидима і об’єктивується за непрямими ознаками, головним з яких є душевний біль. Психічна травма має надзвичайно «хорошу пам’ять», а її жертви страждають переважно від спогадів і патологічних патернів реагування, реалізованих несвідомо. Це явище Фрейд назвав феноменом «нав’язливого повторення».
Якщо стресогенний фактор досить сильний, триває протягом тривалого часу (приміром, тривалість полону – 11 місяців), він перевантажує психологічні, фізіологічні та адаптаційні можливості людини, руйнує психологічний захист, викликає тривогу і призводить до психологічної і фізіологічної «ломки» в організмі.
Саме – глибина і тривалість страждань – обумовлює суму компенсації заподіяної шкоди.
Що стосується розміру суми.
У науці і практиці судових експертиз вважається нормальним, коли сама людина називає суму заподіяної шкоди і його думка береться до уваги (зокрема, про це пише дослідник судових експертиз Нагаєв – «ОСНОВИ СУДОВО-психологічної ЕКСПЕРТИЗИ»).
Тому ви можете починати свою аргументацію від цього елементу: чи може хоча б якась сума замінити людині частину її життя, проведеноного в полоні, досвід нелюдських тортур в катівнях поліції, тощо
Тож, необхідно по Стамбульському протоколу вибрати ті види тортур і жорстокого поводження, які пережили потерпілі; можна говорити про психологічні наслідки в даний час і та прогноз станів на майбутнє.
Приклади з практики:
- «Під час допиту пакет ніхто не знімав, куртку ніхто не розстібав, я була «упакована», як для роботи на вулиці. Черевики, теплі штани, светри, шарф, шапка тепла, куртка тепла, ще зверху пакет – я задихалася від спеки і нестачі кисню. А скаржитися я боялася, за це могли побити»…, « Вони не давали мені вставати з нар. Не давали їсти, пити, ходити в туалет. Не давали приймати вертикальне положення. Я практично завжди була в горизонтальному положенні. Адміністрація СІЗО не видала мені ні постільної білизни, ні ложки, ніяких інструментів для їжі» – (Розділ G Аналіз методів тортур Методи тортур, які розглядатимуться, включають, але не обмежуються, наступними: б) тортури положенням, розтягування кінцівок, тривала іммобілізація, примус до перебування в певному положенні);
- «Мене відвезли на допит і знущання продовжилися. Однак на цей раз при допиті мене додатково били кулаком по голові. Саме по правій частині голови, там, де у мене шрам від операції. Я інвалід. Мені знову вдягли пакет на голову і наручники, завівши руки назад. Били по голові і кричали мені, що це я вбила певного лідера…» – a) Нанесення тупих травм, наприклад, удари кулаком, ногою, ляпаси, побиття проводами або палицями, або збивання з ніг;
- «У камері туалету не було, води не було. В туалет виводили два рази в день. Як мені пояснили потім, один раз вранці, один – ввечері, але графік цей не дотримувався ніколи. Все було на розсуд охоронців. Тобто, вранці могли не повести, ввечері теж могли не повести. У камері стояла звичайна обрізана дволітрова пластикова пляшка, мочитися можна було в неї, потім переливати в п’ятилітрову баклажку. І коли нас, нарешті, виводили в туалет, виносили і цю ємність. З потребами випорожнення іншого характеру було набагато гірше… У камері від банки з сечею стояв сморід, складати туди фекалії було неможливо. Часто людям доводилося терпіти до двох тижнів – m) Умови утримання під вартою, наприклад, обмежена в площі або переповнена камера, одиночне ув’язнення, антисанітарні умови, відсутність доступу в туалет, нерегулярне харчування або заражена їжа і вода, вплив екстремальних температур, відмова в праві на самоту і примусова нагота;
Якщо, наприклад, ваш позов про відшкодування моральної шкоди через те, що розслідування ведеться неефективно, то тут теж можна використовувати Стамбульський протокол, як інструмент. Необхідно вказати, що для того, щоб розслідування було ефективним, воно повинно відповідати наступним вимогам: адекватність, грунтовність, неупередженість і незалежність, оперативність (конкретика), громадський контроль (Дані критерії були зафіксовані в Керівництві по статті 2 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Право на життя і в рішеннях ЄСПЛ, а саме: «Мустафа Тунч і Феджіре Тунч проти Туреччини», «Армані Да Сільва проти Сполученого Королівства», «Акмат проти України»).
Розслідування має бути всебічним і стосуватися всіх необхідних обставин, включаючи будь-яку расистську чи іншу дискримінаційну мотивацію. Воно повинно бути здатне ідентифікувати будь-які систематичні збої, які привели до злочину. Для цього потрібно зробити розумні кроки для забезпечення відповідних доказів, таких як: ідентифікація і опитування жертв, підозрюваних і свідків; експертизу місця злочину, речових доказів; збір судово-медичних доказів і психологічної експертизи компетентними фахівцями. Докази повинні бути оцінені ретельно, послідовно і об’єктивно.
По Стамбульському Протоколу:
– п. 162, Медичну експертизу з метою правосуддя необхідно проводити об’єктивно і неупереджено. Вона повинна ґрунтуватися на знаннях лікаря в сфері медицини та його професійний досвід; лікар зобов’язаний виявити будь-які суттєві обставини, що, на його думку, відносяться до справи, і повідомити про них, навіть якщо вони вважаються непричетні до справи або несприятливими для версії тієї особи, яка направила запит на проведення медичного обстеження. Дані, які відповідають певним видам тортур або інших видів жорстокого поводження, ні в якому разі не повинні вилучатися з звіту судово-медичного експерта.
Рекомендуємо вам взяти просту схему і стояти на ній: опитуєте постраждалу (ого): яка сума їй (йому) здається справедливою і достатньою (фіксуйте слова в точності), пишіть в позові цю суму, обґрунтовуйте не суму, а страждання за схемою:
Для компенсації моральної шкоди в судах досить:
– мати правову позицію про те, яке саме право порушено;
– довести / переконати суддю, як саме це порушення вплинуло на якість життя (заподіяну шкоду) і буде впливати в перспективі.
– довести / переконати суддю, як саме це порушення вплинуло на стан здоров’я у всіх його компонентах, зазначених у документах Всесвітньої організації охорони здоров’я та законодавстві вашої країни про охорону здоров’я: здоров’я – це не відсутність хвороб і фізичних дефектів, а стан гармонії між фізичним, соціальним і душевним / психічним благополуччям.
Наприклад, в законодавстві України в законі про охорону здоров’я, в Ст. 3 закріплено поняття «Здоров’я – стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад».
- Для збору доказів потрібно всі наявні у вас документи і всі свідчення свідків і свідчення потерпілої зібрати / описати / показати по певній структурі:
– як порушення конкретного права вплинуло на стан фізичного здоров’я / в разі наявності інших психотравмуючих подій показати причинно-наслідковий зв’язок між вже існуючими виснаженими фізичними ресурсами і «додатковою» травматизацією після порушеного права;
– як порушення права вплинуло на стан вашого соціального благополуччя (соціальний статус: який був – який став, професійний статус, перспективи: порівняння «до» і «після» – будь-які факти, плани, стратегії життя і свідки, документи, які можуть це підтвердити перед судом);
– як порушення права вплинуло на стан вашого психічного благополуччя, як довго це триває, наскільки глибоко залишило слід або продовжує впливати, порівняння «до» і «після», перспективи змін, будь-які дані звернення до психолога, соцпрацівника, консультанта – будь-які документи і показання свідків.
- Сума компенсації. Ви можете самостійно назвати суму компенсації, яку ви обґрунтовано вважаєте адекватною, справедливою і вичерпною. Це ваше право. І ви про це повинні заявляти прямо і чітко, наскільки в ваших силах.
Нехай відповідач обґрунтовує доказами, що названа сума – неадекватна. Нехай суд мотивує, чому він присуджує конкретну суму. Як правило – нічого цього в судових рішеннях немає. І тому у вас відкривається шлях оскарження, якщо ви будете незгодні з сумою, присудженою судом.
Сума компенсації “не виникає з нічого” і базується на якісних повноцінних доказах в кожній конкретній справі. Немає доказів – немає справедливої адекватної компенсації. Докази повинні збиратися настільки ретельно, наскільки можна. І експертиза – це лише маленька частина масиву доказів. Сума кінцева – це результат процесу: чи вдалося конкретному адвокату / юристу переконати суддю.
В Європейському Суді є ряд справ, в якому держава доводила, що людина втратила статус жертви, тому що йому вже національний суд присудив певну суму. На що Європейський Суд давав аргументи, що сума неадекватна страждань і тому людина не втратила статус жертви і присуджував йому додаткові суми. (За заявником зберігається статус жертви, якщо влада держави-відповідача не визнає прямо або по суті, що мало місце порушення прав заявника ( «Албайрак проти Туреччини», «Йенсен проти Данії», навіть якщо останньому була надана певна компенсація «Ді Стефано проти Італії ». 39. Крім того, надане відшкодування має бути належним і достатнім. Його оцінка залежить від всієї сукупності обставин справи, особливо від характеру розглянутого порушення Конвенції «Гефген проти Німеччини», «Біволаре проти Румунії (№ 2)».
Отже, підсумуємо.
В цілому, суд сам повинен присудити суму – за доказами. Зазвичай, суди покладають додатковий тягар на заявницю (ка) – обґрунтувати суму. Однак, в цивільному процесі жертва зобов’язана довести тільки факт заподіяння шкоди. А відповідач – довести, що шкоди не було заподіяно. Як правило, відповідачу абсолютно нічим доводити, що шкоди не заподіяно і що сума неадекватна.
І не варто забувати, що справа в суді не читається, а слухається. Уміння надати документ зі справи так, щоб він «заграв», «запрацював», означає ї більше, ніж логічний, але беземоційний та знеособлений виклад тексту на папері. Судді легше відмовити невідомому, абстрактному позивачеві – ПІБ, ніж реальній людини, зі своїми індивідуальними особливостями, емоціями, стражданнями; людині, яка пережила моральні і фізичні страждання.
Юлія Полєхіна, юристка ГО «Правозахисна Група «СІЧ».
Публікація створена у рамках проєкту: «Боротьба з жорстоким, нелюдським, або принижуючим гідність поводженням чи покаранням і тортурами в Україні, комплексний та міжгалузевий підхід» за підтримки Євросоюзу.
#Dignity #Правалюдини #протидіятортурам #правозахист #протидіякатуванням #тортури