Ольга Зайцева – 33-річна волонтерка, яка з перших днів російського вторгнення евакуювала понад 7 000 людей з гарячих точок східного фронту. Ольга кілька разів потрапляла під обстріли, а одного разу – дивом уникнула смерті. Вона пожертвувала посадою головного економіста в успішній компанії, аби рятувати життя людей і зізнається: жодного разу про це не пошкодувала. П’ять місяців тому Ольга дізналася, що стане мамою, але й досі подекуди виїжджає на гарячий схід. Зараз її основний фокус – це тварини, які без її допомоги, приречені на загибель.
З перших хвилин знайомства Ольга одразу зачаровує своєю харизматичністю та почуттям гумору. Вона показує домашню черепашку, яку врятувала з-під обстрілів в Лимані, та жартує, що це найбільш спокійний член родини.
Також Ольга зізнається, що стала гірше чути на ліве вухо після контузії, але стала краще розбиратися в людях. Саме на війні вона зустріла справжнє кохання.
Можна сказати, що це моє перше справжнє кохання. Мій чоловік -військовий і ми зустрілися під час однієї з моїх евакуацій у Луганській області. Він зробив пропозицію і ми одружились. Війна вчить не витрачати жодної хвилини життя даремно.
За м’якою зовнішністю Ольги ховається сталевий характер. З перших днів війни вона зібрала команду волонтерів, з якою почала евакуювати людей з найбільш гарячих точок: Маріуполь, Авдіївка, Бахмут, Вугледар, Лиман. Перші евакуації з Харкова Ольга згадує як страшний сон: порожні вулиці, розбиті будинки, звуки вибухів та перестрілок.
Люди ховались в укриттях та підвалах. Ми під’їжджали до багатоповерхівок, які були сильно зруйновані, і я кричала: “Є хтось живий?”. І тоді люди виходили і просили вивезти їх з міста. Ми привозили ліки, предмети гігієни та їжу, а поверталися з людьми, яких перевозили їх у безпечне місце.
У Соледарі я кричала російському дрону: «Дайте нам хоча б 10 хвилин!”
Війна навчила Ольгу розрізняти звуки градів і смерчів, мінометів та ракет. Але не завжди люди, за якими приїжджала Ольга, були готові до евакуації. Живучи під постійними обстрілами, вони більше боялися невідомості, аніж реальної смерті.
Люди на лінії фронту уже травмовані. Вони довго жили без світла, води, під постійними обстрілами, але вони бояться виїжджати і кажуть: «Та кому ми там треба?!» Вони тримаються за свої напівзруйновані хати та вцілілі кімнати. Боляче на це дивитись. На жаль, не виїхавши з небезпечного місця, люди гинуть.
Під час евакуації “на нулі” над автівками Ольги часто кружляли російські дрони, фотографували їх, а незабаром – починали обстріл.
У Соледарі я навіть кричала до дрону: “Зачекайте, ми зараз евакуюємо місцевих і поїдемо. Дайте нам хоча б 10 хвилин!”. І вони послухали — за 10 хвилин почався обстріл, але ми встигли врятувати людей.
Багато населених пунктів, куди приїжджала Ольга з гуманітарною допомогою для людей та з метою евакуації – були сильно зруйновані. Ось як Ольга описує село Макіївка на Луганщині, куди вона приїхала евакуйовувати людей, після деокупації:
Село повністю зруйноване, буквально випалене, цілих будинків немає взагалі. Тут більше немає посмішок, немає життя, лишається тільки запах пороху, запах смерті та безкінечний запах війни…
До повномасштабного вторгнення Росії Ольга мала дуже мирну професію: аудитора-економіста у великій вугільній компанії, однак почавши займатися евакуацією, вона зрозуміла, що тут вона потрібна більше.
Я побачила 5-річного хлопчика з повністю сивим волоссям
Під перший обстріл Ольга потрапила уже через 2 місяці після початку евакуацій. Вона приїхала у Лиман забирати місцевих мешканців і у багатоповерховий будинок, біля якого вони стояли, прилетів російський снаряд.
Ми почули характерний тріск і російський снаряд прилетів просто у житловий будинок… Перше, що я зробила – я впала на землю перед будинком разом із людьми, і все каміння, вікна, рами та цегла посипалися просто на нас.
А через деякий час уже в іншій евакуації російські військові обстріляли їхню волонтерську машину: уламок прилетів їй просто у каску, яка врятувала їй життя. Наступного разу – уламок залетів піл бронежилет водія Ольги, але чоловік вижив. Такою є ціна волонтерства, каже Ольга, і що місцевим мешканцям набагато гірше.
Я ніколи не забуду хлопчика, якого ми вивезли з селища Невського на Луганщині. Йому було всього 5 років, але він був повністю сивий… Його село 10 місяців було під окупацією. Російські військові багато випивали та мародерили, і дитина натерпілася жаху. Він бачив, як його дідуся російські військові намагалися забрати на розстріл. На щастя, з дідусем усе добре, а хлопчик зараз у безпеці.
Усього від початку вторгнення Ольга евакуювала понад 7 000 людей з різних міст Донецької та Луганської області у безпечні райони. Здебільшого, це були жінки, діти, старі та хворі люди. Однак зараз вона рятує життя тварин – і вивозить у безпечні місця – покинутих, контужених, поранених та хворих собак.
Вони ніколи не скажуть, як їм боляче і страшно, однак ці беззахисні створіння страждають у цій загарбницькій війні. Ми розвозимо їх у притулки, лікуємо та збираємо кошти на стерилізації.
Для Ольги це дуже особиста справа, адже вона робить це у пам’ять про свого загиблого друга – британського волонтера Кріса Перрі, якого убили російські військові під час евакуації на Донбасі у 2023. Він був великим собаколюбом і Ольга назвала компанію з порятунку тварин на його честь.
Разом з Крісом ми евакуювали не лише людей, але й багато тварин. Його любов до тварин надихнула мене і я створила проект пам’яті мого друга AnimalsParry, направлений на допомогу врятованим тваринам та на відбудову двох притулків. Я буду займатися цим стільки, скільки у мене вистачить сил.
146 000 воєнних злочинів росії
З початку широкомасштабного вторгнення Офіс Генерального прокурора України зафіксував понад 146 000 воєнних злочини Росії. Крім того, унаслідок агресії РФ 1644 дитини дістали поранення, а 579 дітей загинули. У генпрокуратурі наголошують, що ці цифри не остаточні, оскільки триває робота з їх встановлення в місцях активних бойових дій, на тимчасово окупованих та звільнених територіях.
Українські прокурори та слідчі уже встановили 119 представників вищого військового командування рф, причетних до злочинів в Україні. Серед них – 20 генерал-майорів та 2 адмірали. Покарання тих, хто стояв за плануванням і веденням неспровокованої війни — вимога постраждалих, запорука сталого миру і превенція нових злочинів, – зробив заяву на своїй сторінці у Фейсбуці Генпрокурор України Андрій Костін.
Масове насильство має бути покаране, – вважають і відомі українські правозахисники з Центру громадянських свобод, лауреата Нобелівської премії миру. Інкаше це ставить під загрозу демократії по всьому світу, показавши відсутність рішучості у захисті її найважливіших принципів.
Зараз над створенням міжнародного механізму притягнення до відповідальності російських високопосадовців, включно з Путіним, працює Спеціальна група, що складається з представників Міністерств закордонних справ 36 держав. Вони розробляють принципи та статут Міжнародного Трибуналу, який буде розглядати злочин агресії Росії проти України. Щодо простих виконавців воєнних злочинів, то всі вони мають бути засуджені на національних рівнях.
Ольга Волинська