“В тій камері СІЗО ми пробули з Вітою 46 довгих днів. Світловолоса, худенька, говірлива 20-річна дівчина. Вона часто плакала, намагалась випитати у охоронців хоч якусь інформацію щодо Сіверську. Просила: “Скажіть хоч щось… у мене ж там дитина!” Уявляєте?! Віту не тільки силком забрали з дому через її проукраїнську позицію. Її розлучили з 4-річною донькою, яка лишилась наодинці зі співмешканцем дівчини”, – розповідає Ніна під час документування в офісі правозахисників (імена змінені з міркувань безпеки).
Після свого звільнення та виїзду з окупованого міста, 57-річна жінка ще довго не наважувалась згадувати і розповідати пережите. Каже, досі страшно і важко говорити, але вирішила, що варто. Бо серце болить за дівчину з камери та за її дитину, що залишилась без мами.
“На Віту не лише морально тисли. Її били, ставили на коліна, лупцювали ногами, погрожували згвалтуванням. А потім ще й знущались: “Чому це ти кульгаєш?” Її пальці обмотували проволокою, лякали, що будуть бити током. Дівчина була зневірена, налякана. Пройшло майже 2 місяці, а Віта не знала, де і з ким її дитина”, – згадує Ніна.
Говорить, в їх камері було дуже маленьке віконце вгорі і Віта постійно туди вилазила, аби хоч краєм ока побачити щось. Час від часу ворота СІЗО відкривались і заїжджав автобус з написом “Шкільний”. Каже, насправді в такому зазвичай окупанти привозили та забирали затриманих:
“В один з днів знов приїхав автобус. Віту перед цим викликали, взяли відбитки пальців та ДНК, сфотографували. Вона була в одній літній кофтинці, не дивлячись на холод листопаду. Наше віконце відкрили і сказали: “Віта, готуйся з речами на вихід”. Забирали в той день багато людей і після того, як автобус виїхав з СІЗО, так гучно щось гримнуло. Не знаю, що це було, я злякалась за неї. Думаю, навряд її відпустили.”
72 дні Ніна прожила в підвальних сирих приміщеннях, без одягу та світла. Під ногами – земля, клопи, гризуни – яких було дуже багато. Її постійно допитували люди в масках, хотіли, аби вона щось розповіла, що саме – не казали. За весь час жінці не пояснили, чому її затримали. Лише перед тим, як відпустили – дали підписати якісь папери, але Ніні не вдалось там нічого розгледіти, бо зір впав після перебування в нелюдських умовах. Поряд з нею камерах перебували жінки та дівчата різного віку, яких катували, допитували, били током.
“Про затримання Віти та її розлучення з дитиною напевно ніхто українські правоохоронні органи не повідомляв. Бо дівчина – сирота та в дитинстві виховувалась в інтернаті. Її далекі родичі начебто жили в селищі неподалік, але ж воно в окупації, а там більшість людей мовчать, бо залякані росіянами”, – додає Ніна та згадує все, що знає про Віту. Вірить, що її будуть розшукувати і врешті звільнять.
Росія незаконно викрадає та ув’язнює наших цивільних українців ще з 2014 року. Наразі понад 14 тисяч осіб вважаються зниклими безвісти внаслідок агресії Росії. Також верифіковано, що в місцях несвободи рф перебувають майже 1700 цивільних. Вони піддаються тортурам, а їхні рідні не мають жодної інформації про них.
Юристка Правозахисної Групи “СІЧ” Ксенія Онищенко, яка допомогла Ніні встановити факт її незаконного затримання та задокументувала її історію, каже, що свідчення Ніни безцінні. Саме вони можуть врятувати незаконно ув’язнених, таких як Віта:
“Кожен, хто виїхав з окупації і був свідком злочинів росії, я звертаюсь до вас, – не мовчіть! Повідомте про про це – зверніться в поліцію або до нас, правозахисників. Ніхто не буде розшукувати незаконно ув’язнених до того, поки хтось не звернеться щодо зникнення людини”.
Юристка акцентує, що серед військових інша ситуація. У частинах ведеться облік, тож у разі зникнення воїна – інформацію передають далі і людину продовжують шукати. Каже, по цивільним обліку не існує:
“На сьогодні точно невідомо, скількох цивільних утримує країна-агресор, однак це тисячі людей. Рф усіма силами приховує свій злочин: не підтверджує інформації про бранців та не надає доступу міжнародним організаціям до місць утримань. До того ж досі немає механізму звільнення цивільних українців і доступ адвокатів до затриманих осіб здебільшого відсутній”.
Ми разом з іншими правозахисними організаціями вже підготували відкрите звернення до Держав-членів Ради Європи, у якому закликали до більш рішучих дій на підтримку цивільних громадян України, незаконно позбавлених волі країною-агресоркою: https://cutt.ly/4eQgSjh
Історія цих жінок – лише маленька частина того, що стає відомим громадськості про те, через що щодня проходять цивільні українці у російській неволі. Країна – агресорка продовжує чинити воєнні злочини на окупованих територіях. Основна причина затримань – непокора російському режиму та бажання залякати цивільне населення.
Якщо Ви виїхали з окупації та були свідком злочинів росії – не мовчіть! Долучайтесь до боротьби зі злочинами рф, які вона коїть.
Повідомте про це!
Всі депортовані та незаконно переміщені українські діти та всі українські цивільні, які були незаконно затримані, повинні бути повернуті в Україну!
Матеріал створено за фінансової підтримки чеської організації People in Need, у рамках ініціативи SOS Ukraine. Зміст публікації не обов’язково збігається з їхньою позицією.