Україна вкотре показала, що готова боротися з корупцією навіть під час війни. 31 липня 2025 року Верховна Рада ухвалила Закон № 4560-IX, який повернув незалежність Національному антикорупційному бюро (НАБУ) та Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (САП). Це стало прямою реакцією на критику попереднього Закону №4555, що створив серйозну загрозу незалежності антикорупційних органів. Юрист Правозахисної Групи “СІЧ” Ілля Шиян дослідив цю тему. Про основні норми нового законодавства та ризики зловживань повноваженнями поговоримо в нашій статті.
Як виникла криза.
Наприкінці весни 2025 року парламент ухвалив Закон № 4555 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей досудового розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних із зникненням осіб безвісти за особливих обставин під час дії воєнного стану». Цей нормативно-правовий акт фактично ставив органи НАБУ та САП у пряму залежність від Генерального прокурора України, який набув можливості легко впливати на ключові розслідування останніх. Формально закон пояснювали як «оптимізацію управління». Проте на практиці він дозволив прямо контролювати резонансні справи. Наприклад, за цим Законом Генеральний прокурор України міг закривати кримінальні провадження щодо колишнього Президента, Прем’єр-міністра, міністрів Кабміну, народних депутатів, суддів, прокурорів і т.д. Для цього було потрібне лише відповідне пряме звернення з клопотанням.
«Цей Закон зухвало підривав саму ідею незалежності антикорупційних органів, створення яких стало результатом боротьби українського суспільства під час Революції Гідності 2014 року», – наголошує Ілля Шиян.
Міжнародні партнери відреагували миттєво. ЄС, США, МВФ та Світовий банк попередили про ризик призупинення фінансової допомоги та уповільнення євроінтеграції України. В країні виникла хвиля гострого суспільного обурення, юристи вказували на антиконституційність нововведень, громадські організації проводили акції протесту. Під тиском суспільства Президент пообіцяв виправити ситуацію, що й стало поштовхом до створення нового закону. Так 1 серпня 2025 року вступив в силу Закон № 4560-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення повноважень Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури».
Що змінилося з ухваленням нового Закону.
Ілля Шиян проаналізував законодавчі норми та каже, що в цілому Закон № 4560-IX повернув ключові гарантії незалежності НАБУ та САП та навіть підсилив деякі з них. Наприклад:
- Самостійність САП у формуванні груп прокурорів. Керівництво знову може контролювати апеляції та касації без втручання Генпрокуратури.
«Це усуває можливість впливу з боку Генпрокуратури», – пояснює юрист.
- Заборона Генпрокурору забирати справи НАБУ. Передача розслідувань, зокрема резонансних, іншим органам заборонена, що обмежує політичний тиск.
«Раніше це був потужний інструмент впливу на розслідування, а тепер його немає», – додає Ілля.
- Відновлено чіткі правила підслідності. Спори вирішує керівник САП, а під час воєнного стану Генпрокурор може діяти лише формально, без фактичного контролю.
- Додатковий захист від зовнішнього впливу. Передбачені перевірки та контррозвідувальні заходи для запобігання проникненню агентів держави-агресора.
- НАБУ може розслідувати кримінальні правопорушення, не віднесені до його підслідності, за наявності вказівки директора НАБУ, погодженої з прокурором САП.
Детально Закон відновлює процесуальні права детективів НАБУ: вони повинні виконувати вказівки лише прокурора САП, а невиконання цих доручень тепер є підставою для відсторонення.
«Це дозволяє уникнути конфліктів між детективами та різними прокурорами, і нарешті визначає чіткі правила взаємодії», – коментує правозахисник.
Де лишаються ризики та прогалини.
Попри відновлення ключових повноважень, Закон залишив ряд серйозних ризиків. Найбільш спірним є положення про можливість передоручення розслідування у разі «наявності об’єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування НАБУ». Закон не визначає, що саме вважається такими обставинами, а це створює значний ризик політичного впливу.
«Вказаний термін настільки розмитий, що дозволяє Генпрокурору втручатися у справи, де він не має контролювати процес. Це може перетворитися на інструмент впливу, особливо з урахуванням політичного характеру його посади», – зазначає юрист.
Крім того, деякі антиконституційні норми Закону № 4555 залишилися незмінними. Це стосується призначення та переведення прокурорів під час воєнного стану. Переведення до обласних прокуратур або Офісу Генпрокурора відбувається у позаконкурсному порядку наказом керівника відповідної прокуратури. Конкурси на посади скасовані. Отже незалежність прокурорів і якість розслідувань лишаються під загрозою.
«Якщо між керівником і прокурором виникає конфлікт, керівник може просто ліквідувати посаду, і прокурор автоматично звільняється. Це порушує незалежність прокурорів і створює високі корупційні ризики», – пояснює Ілля.
Водночас розширено повноваження Генпрокурора відносно інших правоохоронних органів: ДБР, СБУ, Національна поліція та Бюро економічної безпеки. Тепер вони зобов’язані виконувати його вказівки в обов’язковому порядку. А прокурор має прямий контроль над призначенням груп прокурорів у кримінальних провадженнях цих органів. Це фактично концентрує владу в його руках та збільшує ймовірність зловживань.
Таким чином роль Генпрокурора змінюється з організатора процесів на прокурора з прямими повноваженнями щодо будь-яких справ, які не відносяться до НАБУ. Це може створювати корупційні ризики й зменшувати ефективність зазначених органів.
«Ми бачимо, що з одного боку новий Закон повертає незалежність антикорупційних органів, але в водночас він залишає шпарини для зловживань і кадрових криз у прокуратурі та правоохоронних органах», – підсумовує юрист-правозахисник.
Що це означає для громадян.
Для звичайних людей ухвалення Закону № 4560-IX означає, що антикорупційні органи знову можуть діяти ефективно, без надмірного політичного тиску, і вести справи щодо топ-посадовців. Однак потенційні виклики залишаються. Неврегульовані формулювання та розширені повноваження Генпрокурора створюють ризики для стабільності та дієвості правоохоронної системи.
«Так, цей Закон повертає незалежність НАБУ та САП, але залишає чимало можливостей для зловживань. Постійний громадський і міжнародний контроль є критично важливими гарантіями того, що боротьба з корупцією буде реальною та тривалою, а не формальною.», – підсумовує Ілля Шиян.
___________________________________________________________________________
Матеріал підготовлений у межах Проєкту «Імпульс», що реалізовується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції.
