В Україні запустили проєкт “Хочу к своим” для обміну колаборантів на українських полонених. Проєкт ініційовано ГУР, СБУ та Секретаріатом уповноваженого з прав людини.
Головною метою ініціативи є оприлюднення інформації про засуджених російських агентів, зрадників і колаборантів, які співпрацювали або допомагали російським окупаційним силам у війні проти України.
Також на сайті проєкту засуджені колаборанти зможуть дати згоду бути обміняними на українців, які перебувають у російській неволі.
Детальніше можна прочитати за посиланням.
Думки правозахисників
Ми попросили аналітика Правозахисної групи “СІЧ” Віктора Філатова та юристку Ксенію Онищенко проаналізувати ініціативу та поділитися своїми висновками.
Віктор Філатов сказав, що вважає цю ініціативу недостатньо коректною з правової точки зору:
“Колаборанти отримують строки за вчинення конкретного злочину, передбаченого кримінальним законодавством. Однак, вони залишаються при цьому українськими громадянами, а, отже, існують відповідні правові відносини між ними та державою. Цей зв’язок передбачає взаємні права і обов’язки, у тому числі і з боку самої держави“.
Аналітик додає, що якщо колаборантів просто обміняти, то це виглядає ніби примусове позбавлення державою громадянства, що протирічить Конституції України, яка гарантує безпеку засуджених та їхні конституційні права:
“Навіть якщо колаборанти надають свою згоду на обмін, це виглядає ніби відмова від власних громадян з боку держави. Також виникає питання, що станеться з колаборантами, яких обміняють, на тимчасово окупованих територіях. Можливо вони потраплять в небезпечні для себе умови, і це також суперечить нормам Основного закону України”.
Небезпека проєкту
Юристка Правозахисної групи “СІЧ” Ксенія Онищенко також вважає, що ініціатива може приховувати у собі небезпеку порушення прав українських громадян:
“Оскільки у Конституції України та в інших законах не передбачено обмін чи повернення, або виселення громадян України, тому я думаю, що треба внести зміни і в інші законодавчі акти, щоб не було порушення основного закону України. Гадаю, що реалізація цього механізму, має бути під чітким керівництвом представників Офісу Омбудсмана, щоби вони, перед тим, як приймати рішення про обмін, до кінця пересвідчилися, що українські громадяни, які є колаборантами або ворожими агентами, дійсно мають бажання взяти участь в обміні і це рішення прийнято не під тиском, шантажем або в результаті маніпуляцій. Тоді такий обмін може бути доцільним”.
Юристка відмітила, що проєкт приховує у собі й іншу небезпеку, бо Україна може потрапити у пастку до Російської Федерації через цей механізм обміну:
“Оскільки на окупованих територіях, які зараз знаходяться під контролем Російської Федерації, є безмежний доступ до наших громадян, то може виникнути така ситуація, коли обмінний фонд буде штучно створюватися російською федерацією і поповнюватися нашими громадянами. Це дасть можливість росіянам спекулювати та ставити неможливі для виконання умови. Важливо, щоб це не призвело до росту свавільних затримань цивільних громадян України на окупованих територіях, позбавлення їх волі, щоби використовувати їх потім для обміну”.
Також вона зазначає, що наразі є не дуже зрозумілий сам порядок обміну.
“Як буде відбуватися відбір? Чи це будуть списки колаборантів, яких Росія захоче забрати до себе, а Україна буде надавати списки людей, яких вона хоче повернути, наприклад, громадських активістів, які були затримані Росією або представників державної влади, або це – тяжкопоранені, які утримуються РФ? Тобто, як та ким будуть формуватися ці списки? Чи не будуть таким чином передані нам якісь російські агенти під виглядом цивільних громадян з українським громадянством? На усі ці питання мають бути чіткі відповіді”, – сказала Ксенія Онищенко.
Аналітик Віктор Філатов додатково звернув увагу на іміджевий аспект механізму:
“Замість того, щоби переконати людину у її помилковій позиції, ми хочемо колаборантів просто віддавати окупантам. Для останніх, до речі, вони можуть бути дуже корисними, оскільки оперативно допоможуть налагодити контроль над окремими тимчасово окупованими територіями. Не варто забувати, що більшість колаборантів мають досвід управлінської діяльності, і раніше були уповноважені державою на виконання владних функцій. Тобто, ми таким кроком тільки допоможемо державі-агресору усунути «кадровий голод» на захоплених ними територіях. Також росія точно використає цей привід для того, щоб поширити наратив про те, що Україна не цінує власних громадян, а колаборанти будуть на всіх російських каналах говорити про жахи “українських реалій”.
Також Віктору Філатову не зовсім зрозуміла мета проєкту.
“Якщо ми хочемо повертати українців з неволі, то можна використати практику держави-покровительки, активізувати міжнародну спільноту, або тиснути за допомогою інших важелів. Навіщо нам передавати власних громадян окупантам, посилюючи їхній ресурс? Тут можуть виникнути питання добровільності згоди на обмін, оскільки до засуджених колаборантів може бути застосований примус. Це також буде ідентифіковано як порушення їхніх основоположних прав і свобод”, – додає він.
Тож, найкраще рішення, вважають експерти, – створення чіткого та прозорого механізму, який не буде грати на руку агресору та порушувати права громадян України.
_____________________
Матеріал створено за фінансової підтримки чеської організації People in Need, у рамках ініціативи SOS Ukraine.
Зміст публікації не обов’язково збігається з їхньою позицією.