З 2014 року держава робить кроки для підтримки постраждалих від збройної агресії Росії, але системної, довгострокової стратегії соціально-економічного захисту — немає. Аналітик Правозахисної Групи «СІЧ» Віктор Філатов дослідив українське законодавство, міжнародний досвід та проблеми, з якими зіштовхуются жертви конфлікту. Його висновки — тривожний сигнал: без комплексного підходу частина громадян залишиться поза увагою, а довіра до влади — під загрозою.
«Кожен новий закон чи постанова, які ухвалює держава з 2014 року, — це крок вперед. Але ми маємо хаотичний набір документів замість цілісної політики. Жертви конфлікту — це не абстрактна група, а реальні люди з конкретними потребами. І якщо їх не чути, то навіть найкращі реформи залишаться на папері. В умовах війни це не лише соціальна, а й безпекова проблема», – пояснює Віктор Філатов.
Проблема: допомога є, але вона фрагментарна
Російсько-українська війна триває понад десять років, а з початком повномасштабного вторгнення масштаби проблем зросли у зв’язку з розширення зони ведення бойових дій та появою новоокупованих територій.
Нині механізми підтримки постраждалих в Україні не охоплюють усі категорії жертв конфлікту. Частина законодавчих норм — надто загальні та декларативні, а окремі групи залишаються без правового статусу.
Особливо гостро проблема відчутна у випадку ВПО, зареєстрованих до 24 лютого 2022 року: вони втратили низку гарантій, якими користуються ті, хто перемістився пізніше.
Влада також не має чіткого підходу до оцінки моральної та матеріальної шкоди, що унеможливлює справедливі компенсації. А статус релокованих громад у правовому полі взагалі майже не визначений.
«Через відсутність системного підходу жертви конфлікту залишаються не почутими, а це підриває довіру до влади та створює ризик соціального спротиву на етапі реформ», — наголошує Філатов.
Що каже українське законодавство
Від 2014 року ухвалено низку ключових документів — від Закону «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» до постанов щодо психологічної допомоги ветеранам і створення тимчасового житла.
Але аналіз Віктора Філатова показує:
- * Немає єдиного нормативного поля — все зводиться до окремих актів без узгодженої стратегії.
- * Процедури отримання статусу чи гарантій — складні та не завжди прозорі.
- * Рішення часто ухвалюються ситуативно, щоб закрити окрему проблему, але без довгострокового плану.
Виконавча влада теж не має чіткої стратегії реінтеграції жертв війни у громади.
Як це роблять інші країни
Після 24 лютого 2022 року ЄС та окремі країни швидко ввели режим тимчасового захисту для українців, який дає доступ до житла, роботи, медицини та освіти.
Ключовими кроками стали:
- * Імплементаційне рішення Ради ЄС (4 березня 2022 р.) — активувало дію Директиви про тимчасовий захист.
- * Спеціальні закони в Польщі, Німеччині, Чехії («Lex Ukraina» та інші), які деталізують права біженців.
- * Використання міжнародних документів, як-от Конвенція ООН про статус біженців та Нью-Йоркська декларація про біженців і мігрантів.
Головне — у Європі працює комплексний підхід: політика, фінансування, спрощені процедури. В Україні ж таких узгоджених механізмів немає.
Наведені приклади свідчать, що міжнародна спільнота змогла за достатньо короткий час регламентувати ключові аспекти соціально-економічного захисту громадян України, які перемістилися до інших держав. Подібний успіх пов’язаний саме з комплексним підходом та належним фінансуванням відповідних програм. Звісно, влада окремих європейських країн робить це з надією, що українці повністю інтегруються та залишаться в цих країнах назавжди. Цей аргумент повинен спонукати українську владу якомога скоріше напрацювати національну стратегію соціально-економічного захисту окремих категорій жертв конфлікту.
Що потрібно робити
За словами Віктора Філатова, Україні необхідно створити довгострокову комплексну Стратегію соціально-економічного захисту жертв конфлікту.
Вона повинна:
- Диференціювати потреби різних категорій постраждалих і визначити їхню пріоритетність.
- Забезпечити безперешкодний доступ до соціальних і економічних гарантій.
- Передбачити координацію між державними органами, місцевою владою та громадським сектором.
- Обов’язково залучати самих постраждалих до розробки та ухвалення рішень.
- Спиратися на міжнародний досвід та адаптувати його до українських реалій.
«Головним пріоритетом стратегії має стати цілісна система гарантій, яка дозволить постраждалим задовольнити свої потреби та інтегруватися в громадах. Для цього потрібен аналіз наявних проблем, моніторинг ефективності чинних гарантій і врахування міжнародного досвіду як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях», – додає аналітик.
Чому це питання не можна відкладати
«Поки немає стратегії, ми щодня ризикуємо втратити довіру тисяч людей, які пережили війну та чекають на справедливість. Для них кожен день без рішення — це черговий доказ того, що держава їх не бачить. І це небезпечно не лише з моральної, а й з політичної точки зору: недовіра стає інструментом для ворожої пропаганди. Стратегія потрібна вже сьогодні, бо завтра буде пізно», – пояснює Віктор Філатов.
Аналітик наголошує: комплексна стратегія — це не лише про допомогу. Це сигнал суспільству і міжнародним партнерам, що Україна готова не просто боротися, а й відновлювати та інтегрувати тих, хто постраждав.
Віктор Філатов зауважує, що у дослідженні під «жертвами конфлікту» він має на увазі передусім цивільних та постраждалих від окремих воєнних злочинів: внутрішньо переміщених, жертв катувань чи нелюдського поводження, сексуального насильства, незаконно депортованих, а також тих, хто перебував у російському полоні.
«Ми свідомо не торкаємося ветеранської політики, — пояснює експерт. — Вона має бути окремим напрямом діяльності держави з власними підходами та індивідуальними гарантіями для ветеранів, їхніх родин, військовополонених і зниклих безвісти військових. Цим уже опікується Міністерство у справах ветеранів України».
Матеріал підготовлений на основі аналітичної записки «Щодо перспектив впровадження в Україні комплексної Стратегії соціально-економічного захисту окремих категорій жертв конфлікту», дослідження та аналізу аналітика Правозахисної Групи «СІЧ» Віктора Філатова.
Матеріал підготовлений у межах Проєкту «Імпульс», що реалізовується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції.