«Хлопче, 300 раз подумай, це може бути твоя остання подорож». Такі застереження наших військових не зупинили Руслана на шляху до Маріуполя. Уже через три дні його незаконно ув’язнять в Оленівці, де він проведе в полоні понад три місяці. А звільнившись, офіційно підтвердить факт незаконного позбавлення волі лише через два роки.
Руслан родом з Енергодару. До війни він працював системним аналітиком на Запорізькій атомній електростанції. Коли рідне місто опинилося під окупацією, чоловік вирішив виїхати.
«Жити в окупації я не хотів, бути під владою ворога – ні за що», – згадує Руслан.
Переїхавши до Запоріжжя, він продовжив працювати за другим своїм фахом – ремонтував та обслуговував банкомати й термінали. Паралельно почав волонтерити.
«В місті вже була паніка, люди виїжджали, я почав моніторити чати волонтерів, де яка ситуація і що я можу зробити, щоб допомогти. Тоді кілька разів їздив до Чернігова й за власною ініціативою вивозив містян, які рятувалися від обстрілів», – розповідає чоловік.
У березні 2022 року ситуація в Маріуполі стрімко погіршувалася. Місто фактично гинуло під ударами російської армії та невпинно наближалося до гуманітарної катастрофи. В Маріуполі у Руслана не було ні друзів, ні знайомих. Проте, усвідомлюючи масштаби трагедії, він хотів бодай чимось допомогти людям. Він купив речі першої необхідності й 28 березня 2022 року вирушив у дорогу.
«Я закупив продукти, медикаменти, засоби швидкої допомоги. Сів і поїхав. Тоді я навіть не думав, що не повернуся. І не уявляв, що у мене можуть забрати життя за те, що я везу людям їжу», – згадує чоловік.
На зворотному шляху його зупинили на блокпосту. Озброєні люди з російськими шевронами наказали їхати за ними.
«Мені сказали, їдеш за нами – машина попереду, машина позаду, щось утнеш – розстріляємо».
Полон, допити та боротьба за виживання.
Спочатку Руслана утримували у «комендатурі» смт. Нікольського, потім перевезли у Старобешеве, далі – до Донецька. 31 березня 2022 року він опинився у фільтраційній в’язниці в Оленівці – колишній Волноваській виправній колонії №120.
«Камери були переповнені, світло не вимикали, холод страшенний. Хворіли всі, допомоги не було. Били, допитували, знущалися, кілька разів імітували розстріл. Я навіть не думав, що поїздка з гуманітарною допомогою може так закінчитись», – з жахом згадує Руслан.
4 липня 2022 року його звільнили. Незаконне утримання без жодних підстав та в умовах непридатних до життя тривало три з половиною місяці. Увесь цей час рідні не знали, де він і чи живий.
Повернутися до України Руслан не зміг. Згодом благодійна організація, яка опікується цивільними у Донецькій області, допомогла йому виїхати спочатку до Латвії, а потім до Німеччини.
«З документів мені повернули лише український паспорт. Тоді знайомі порадили мені звернутись до юристки Юлії Полєхіної, бо я хотів офіційно зафіксувати, що перебував у російському полоні, і отримати відповідний статус», – розповідає чоловік.
Юристка Правозахисної Групи «СІЧ» Юлія Полєхіна допомогла Руслану зібрати всі необхідні документи для отримання статусу «цивільна особа, яка була утримувана внаслідок збройної агресії проти України». Вона також супроводжувала процес оформлення та одержання одноразової державної допомоги після його звільнення з полону.
«Основна складність – безумовно комунікація, адже Руслан перебував за кордоном. Коли людина в Україні, процес проходить легше. Але ми впоралися. І це був результат двох років наполегливої роботи», – коментує Юлія.
Сам Руслан зізнається, що без підтримки юристки вирішити питання самостійно було б майже неможливо.
«Я не розумів, куди звертатися, як оформити документи, про грошову допомогу взагалі не знав. Пані Юлія все зробила – пояснювала, збирала довідки, постійно тримала мене в курсі. Я дуже вдячний їй за допомогу», – додає Руслан.
Як встановити факт незаконного позбавлення волі внаслідок збройної агресії проти України та отримати відповідний статус: покроковий алгоритм
За словами Юлії Полєхіної, кожен, хто пережив полон, має право на офіційне визнання цього факту. Це не просто формальність. Офіційний статус відкриває шлях до соціальної, правової та психологічної підтримки.
Алгоритм дій:
- Зберіть усі потрібні документи та докази. Це можуть бути довідки, медичні записи, фото, свідчення очевидців або осіб, які були звільнені разом із вами.
- Подайте заяву до Національного інформаційного бюро або Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.
- Зверніться до поліції із заявою про незаконне позбавлення волі.
- Отримайте довідку або інші підтвердження факту перебування в полоні.
- Підготуйте заяву до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України про надання статусу цивільної особи, утримуваної внаслідок збройної агресії.
Юристка звертає увагу, що після отримання статусу особа має право на одноразову державну грошову допомогу в розмірі 100 000 гривень.
«Мрію, щоб усі наші полонені повернулися додому»
Сьогодні Руслан мешкає в Німеччині, однак своїм домом він і далі вважає Україну.
«Війна навчила мене не будувати плани, жити тут і зараз. Я сподіваюся, що вона скоро закінчиться, і всі наші люди будуть у безпеці. Найбільше мрію, щоб кожен український полонений повернувся додому. Наші люди заслуговують бути на своїй землі», – каже він.
Історія Руслана – одна з тисяч. І кожна така історія свідчить: навіть у найтемніші часи українці зберігають людяність.
«Наше завдання як правозахисників – зробити все, щоб жоден такий випадок не залишався без уваги. Кожен, хто пройшов полон, має отримати підтримку і належне визнання від держави», – підсумовує Юлія Полєхіна.
_______________
Матеріал підготовлений у межах Проєкту «Імпульс», що реалізовується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції.