Останнім часом правозахисники все частіше почали фіксувати випадки, коли військовослужбовці не виходять на зв’язок зі своїми рідними, а протягом певного часу рідні отримують інформацію від командування, що військовий самовільно залишив військову частину або місце дислокації і зник безвісті. Керівництво частини зазвичай списує усе на самовільне залишення військової частини аби уникнути зайвих процедур та відповідальності, проводить формальне розслідування та звільняє таку особу. За законодавством звільнена особа, яка самовільно залишала військову частину, не отримує грошового забезпечення, а члени її сім’ї не можуть розраховувати на будь-яку компенсацію.
Для того, щоб успішно вирішити цю проблему, члени сім’ї вка- заної особи мають діяти наступним чином:
- звернутися до суду (після одного року з моменту зникнення вій- ськовослужбовця) для визнання його безвісно відсутнім (Заява про визнання безвісно відсутнім, Додаток Є). У позові необхідно обов’яз- ково зазначити, що особа, яку слід визнати безвісно відсутньою, є військовослужбовцем і проходила військову службу в районах прове- дення антитерористичної операції;
- після прийняття позитивного рішення судом потрібно знову звернутись до суду з позовом, у якому просити визнати за військо- вою частиною обов’язок виплатити грошове забезпечення з мо- менту зникнення особи до моменту прийняття рішення суду про визнання безвісно відсутнім (Позов про виплату грошового забезпе- чення, Додаток Є);
- після трьох років з моменту винесення вказаних судових рі- шень, необхідно знову звернутися до суду з позовом про визнання загиблим внаслідок бойових дій, у якому вимагати компенсацію за смерть при проходженні військової служби (Заява про оголошення померлим, Додаток Є);
- після цього звертатися до військового комісаріату для отри- мання компенсації за загибель військовослужбовця.