25 липня у громадському інформаційно-виставковому центрі Mediaprostir відбулася прес-конференція “У Дніпрі зібрали підписи на підтримку полонених”.
Акція мала на меті привернути увагу до
👉 українських військовополонених
👉 зниклих безвісти солдат
👉 незаконно утримуваних цивільних осіб (а в застінках проросійських бойовиків знаходяться не лише військові!)
що перебувають на окупованих територіях України та заручників Кремля. Нагадуємо, що із 2014-го по 2018-ий роки через полон пройшли 3300 осіб (і військових і цивільних). Ще 300 осіб вважаються зниклими безвісти, а 113 лишаються заручниками. Акція проходила у кількох містах України із 7 по 14 липня. 10 липня вона відбулася і у Дніпрі, де зібралися родичі полонених, зниклих без вісти.
«Мами надзвичайно складно переживають цю ситуацію. Ми хочемо привернути увагу суспільства, влади та громадян до цієї проблеми та допомогти повернути наших хлопців додому», – зазначає Алла Макух, представник громадської організації «Берегиня», яка об’єднує у собі мам наших полонених та зниклих без вісти солдат.
«Мами не опускають руки, ми будемо залучати міжнародні організації, – представників ООН, ОБСЄ, Червоного Хреста. Вони можуть тиснути на «адміністрацію» окупованих територій. Особливо важко стоїть питання по зниклими безвісти. У їхніх родичів є відео чи фото матеріали із російських ЗМІ, які вказують на те, що їх хлопці перебувають у полоні. Втім ніхто не надає інформацію про їх конкретне місцезнаходження. Зараз вони не допускають до місць утримування полонених та заручників представників міжнародних організацій, а утримувати їх можуть не лише у тюрмах чи відділках своїх силових установ, – їх можуть тримати на заводах чи навіть у копанках, – говорить Алла Макух.
«Під час акції ми склали пряме звернення до уряду, Президента та Уповноваженого із прав людини вжити усіх заходів аби допомогти звільнити військових та цивільних заручників, усіх громадян України та політичних в’язнів на території РФ», – говорить Наталья Кожина, представник Правозахисна Група “СIЧ”.
Незважаючи на те, що звільнення наших громадян залежить, звісно від керівництва держави-агресора та її маріонеток у Донецьку та Луганську, правозахисники вказують і на недостатні дії української влади. «Ми вимагаємо аби влада виконувала міжнародне право по питанням військовополонених, – створення комісій щодо обліку військовополонених в рамках мінського мирного процесу. Є постанова КабМіну про виплату матеріальної допомоги та соціальний захист військовополонених, що були звільнені у грудні 2018-го року», – зазначає Наталя Кожина, – «Ми вимагаємо аби вона поширилася на усіх військовослужбовців, які перебували у полоні. Ми внесли у парламент законопроект про реабілітацію військовополонених, який передбачає безкоштовну медичну, психологічну та соціальну допомогу нашим солдатам» – говорить Наталя Кожина.
Що цікаво, за словами правозахисників
на п’ятому році війни в Україні досі не існує офіційного статусу військовополоненого.
«Це прогалина у нашому законодавстві, яка тягне за собою багато наслідків – уповноважені із прав людини не мають доступу до місць утримання заручників та полонених, зниклі особи не розшукуються, бо немає державного механізму пошуку. Після акції ми направили звернення до народного депутат Андрій Денисенко щодо підтримки вимог на законодавчому рівні. Він їх підтримав. Аналогічні зверення готуємо і до усіх інших депутатів. Ця справа – і їх відповідальність також», – підкреслила Наталя Кожина.
Звернення до керівництва держави закріпили своїми підписами і громадяни. – «За кілька днів наш намет, який був розбитий біля громадського інформаційно-виставкового центру Mediaprostir зібрав 500 підписив» – розповів голова громадської організації Спільнота активної молоді – САМ – Vladyslav Melnychuk.
Наразі Правозахисна Група «Січ» зняла документальний фільм «Полонені» на основі реальних подій – історії полону розвідника-снайпера 43-го окремого мотопіхотного батальйону «Патріот» Михайла Нігматулліна Він потрапив у полон бойовиків в січні 2015-го року у Горлівці під час бойового завдання. У полоні доброволець провів 171 день, йому винесли смертний вирок, але «помилували», катували на допитах, але не зламали. Фільм знаходиться у відкритому доступі.