Робота у самому розпалі, і ми, з дозволу наших підопічних, починаємо серію публікацій про людей, права яких порушенi.
Знайомтеся, Антон з Дніпра. До війни – слюсар у міськводоканалі, який ніколи не брав зброю до рук. Та після того як на передовій загинув його кращий друг – пішов добровольцем.
Листопад 2015-го. Батальйон Антона стояв під Павлополем, який періодично накривали потужні обстріли бойовиків. Антон, помічник гранатометника, відпросився у командування на кілька годин до Маріуполя. На зворотному шляху місцевий, який зголосився підвести українських бійців до блокпосту – здав їх бойовикам. Уже на блокпосту терористів – Антона скрутили, вдягли на голову мішок та почали бити. Роздягнули до нитки та кинули у підвал. На так звані «допитах» змушували зізнатися, що він “знищував мирне населення Донбасу». Спроби переконати, що захищає Україну від агресора – викликали лише бiльше агресiï.
У камерах донецького СБУ було не краще. Антона допитувала російська контррозвідка. Зламали кілька ребер. Вербували. Психологічно знищували. Змушували казати на камери місцевих телеканалів «що-небудь погане про Україну». З Донецька Антона перевели у Макіївську колонію, звинувативши у посібництві тероризму… У полоні він провів два роки та вісім днів.
Зараз Антон оговтується від пережитого та дає свідчення правозахисникам для складання скарги до Європейського Суду з прав людини по ст. 5 (Незаконне затримання), ст.3 (Заборона катування) та ст.4 (Заборона рабства та примусової праці) Європейської конвенції . Це не тільки дасть змогу згодом отримати грошову компенсацію, а й документально підтвердити факт військової агресії РФ в Україні. До того ж отримана інформація буде передана до Міжнародного Кримінального Суду у Гаазі, що у майбутньому дозволить притягнути винних у військових злочинах до кримінальної відповідальності.