Сьогодні, 26 жовтня, у Дніпрі юрист ГО «ПëѲ׻» Ксенія Онищенко розповіла, чому попри численні законопроекти та програми, отримати житло учасниками військових дій, які мають статус «внутрішньо переміщених осіб», фактично неможливо. Про це повідомляє кореспондент Дніпрограда зі слів юриста.
«У квітні 2015 року я з трьома дітьми та мамою переїхала з окупованої території Донецької області у Павлоград. Через деякий час я пішла служити на контракт, адже в цьому бачила своє покликання. Спочатку служила радіотелеграфісткою, а потім — перейшла в піхоту, в мінометну батарею. Найбільш запеклі бої довелося пережити на Світлодарській Дузі та в Троїцькому. На щастя, за півтора роки обійшлося без поранень», — розповіла учасниця бойових дій, переселенка та мати трьох дітей Олександра Підгірна.
Однак контракт довелося розірвати за сімейними обставинами: бабусі через поважний вік стало важко самотужки виховувати трьох неповнолітніх дітей, найменшій з яких – п’ять років.
Олександра повернулася до Павлограду та гостро постало питання прописки, без якої вкрай важко отримати нове місце роботи. До того ж модульному містечку різко підвищили платню за проживання і з листопада вона складатиме 580 гривень за кожного мешканця. Тобто для родини Олени ця сума сягне понад трьох тисяч гривень, тоді як розмір соціальної допомоги складає лише 2400.
«Скоріш за все родину Олександри Підгірної позбавлять соціальних виплат для переселенців наприкінці листопада. Справа в тому, що влітку відбулися зміни в законодавстві. Раніше цю грошову допомогу отримували всі переселенці, які зареєстровані на території АТО. Але відтепер на соціальні виплати можуть розраховувати лише ті переселенці, які зареєстровані безпосередньо в зоні бойових дій, або ж на території, яка непідконтрольна українській владі, чи на лінії зіткнення», — пояснила юрист ГО «ПëѲ׻» Ксенія Онищенко.
Будинок Олександри знаходиться на території, яка нині під контролем української сторони. Однак будинок повністю зруйнований мародерами і повернутися туди неможливо. До того ж багатодітна матір переконана, що тепер це й небезпечно.
«Там існує загроза для мого життя та життя моїх дітей, адже місцеві мешканці вкрай негативно ставляться до військовослужбовців. А мої дані уже розмістили на всіх проросійських сайтах і я потрапила у так звані «розстрільні списки» сепаратистів. Виходить, коли воювала, була потрібна своїй країні, а тепер – лишаюсь з дітьми на вулиці», — поскаржилася Олександра Підгірна.
У модульному містечку жінку попередили, що за невчасну сплату комунальних послуг будуть відключати електроенергію. Наразі Олександра стоїть на обліку в центрі зайнятості, але перспектив знайти роботу небагато.
«З одного боку може здатися, що держава робить все можливе для захисту таких громадян. Уряд створює програми, наприклад, «Доступне житло», «Житло на селі» тощо. Однак скористатися ними можуть військовослужбовці-переселенці лише за місцем фактичної прописки – тобто у Донецькій та Луганській областях. І тут виникає просто дика ситуація, адже люди повернутись назад, як правило, не можуть: їхнє житло або зруйноване, або розкрадене мародерами. А стати на облік за місцем фактичного проживання за довідкою переселенця військовослужбовець має право — лише у випадку інвалідності або смерті. От така «турбота» сьогодні з боку держави до атошників-переселенців, які, ми вважаємо, є найбільш вразливою категорією громадян», — додала Ксенія Онищенко.
До того ж у цьому році в бюджет України не закладено жодної копійки на будівництво житла для переселенців. Єдиним виходом з ситуації, яка склалася, юристи бачать створення окремих програм для придбання житла за рахунок місцевого бюджету, або за підтримки небайдужих меценатів.
Останній варіант, який розглядають юристи ГО «ПëѲ׻» — звертатися до суду, щоб визнати неконституційною норму, яка обмежує можливість військовослужбовців зі статусом внутрішньо переміщених осіб стати на квартирний облік за місцем проживання. Так чинитиме і Олександра. Адже згідно основного закону України, кожен громадянин має право на власне житло та гідні умови проживання.
«В майбутньому я планую відновлюватися в ЗСУ, тому що це — моє покликання. Щоправда, спершу треба зачекати, доки найменшій донечці виповниться шість років», — стверджує Олександра Підгірна.
Нагадаємо, що юристи ГО «ПГ «СІЧ» допомагають родині бійця вирішити житлові проблеми, які ігнорують депутати сільради.
Автор: Людмила СТУПАК