Програмну директорку Правозахисної групи “СІЧ” Наталію Кожину запросили виступити на засіданні Координаційного центру підтримки цивільного населення при Дніпропетровській обласній державній адміністрації.
У своїй доповіді на тему “Системна підтримка родин, які постраждали внаслідок війни, та забезпечення дезагрегованих потреб та інтересів мешканців громад області” Наталія розповіла про результати дослідження, яке проводила Правозахисна група “СІЧ” та озвучила рекомендації та пропозиції для вирішення виявлених проблемних питань щодо забезпечення соціальної допомоги постраждалому від війни населенню у громадах Дніпропетровської області.
“Першочергове завдання підтримки цивільного населення в умовах війни – постійний моніторинг потреб і управління ризиками та загрозами, як наявними так і потенційними. Потрібно бути готовими до забезпечення таких потреб уже на стадії їх виникнення. Це можливо лише за умови збору дезагрегованих, тобто максимально точних даних. Дезагрегація за статтю, віком та інвалідністю є мінімальною вимогою”, – сказала Наталія Кожина.
Для цього вона порекомендувала провести анкетування в управліннях соцзахисту, центрах зайнятості, шелтерах, де проживають ВПО, органах місцевого самоврядування.
“Такі дослідження допомагають краще розуміти потреби окремих категорій населення та ефективніше використовувати наявні ресурси для забезпечення цих потреб”, – зазначила правозахисниця.
Вона розповіла про результати схожого опитування, яке Правозахисна група “СІЧ” проводила в громадах, що постраждали від обстрілів в 2022 році.
Наталія зазначає, що загалом на Дніпропетровщині можна констатувати:
- відсутність сталої практики відшкодування шкоди на регіональному рівні;
- відсутність фонду тимчасового та соціального житла.
“Місцеві програми соціальної підтримки населення, постраждалого від війни, зокрема, родин, житло яких було пошкоджене чи зруйноване, передбачають грошову допомогу на проведення ремонтних робіт, надання матеріальної допомоги у вигляді будівельних матеріалів. Однак розмір такої допомоги залежить від можливостей місцевого бюджету і не враховує персональний склад сімей. А саме наявність і кількість дітей різного віку, осіб похилого віку та родин, в яких є люди з інвалідністю, розмір понесених втрат та завданої шкоди. Виникають проблеми нерівності у можливостях громад так і максимального усереднення видів допомоги”, – додала Наталія Кожина.
Правозахисниця також підняла питання підтримки родин, які опинилися в складних життєвих обставинах чи потребують психологічної допомоги. Наталія розповіла про аналіз роботи органів місцевого самоврядування з надання реабілітаційних послуг у громадах.
“Ми вже давно слідкуємо за тим, які заходи підтримки дітей, постраждалих від війни, діють в Україні на державному рівні і запроваджуються органами місцевого самоврядування на місцях. Здебільшого проблеми соціального характеру виникають у родинах, які й досі живуть в шелтерах і залежні від сторонньої допомоги. За рахунок місцевого бюджету ці родини мають одноразове безоплатне харчування, а за рахунок благодійників вирішено питання забезпечення дітей планшетами чи ноутбуками для навчання”, – повідомила вона та додала, що місця компактного проживання постійно моніторяться громадськими організаціями, працівниками соцслужб і управління освіти міста, представництвами Уповноваженого з прав людини в Дніпропетровській області.
Також дослідження виявило ще одну важливу проблему: незважаючи на те, що в містах працюють центри соціальної підтримки дітей та сімей, інформація про них та послуги, які можна там отримати, майже нікому не відома:
“Взагалі, рівень поінформованості про будь-які послуги і можливості соціального характеру або у сфері охорони здоров’я доволі низький. Таку інформацію мешканці шукають самотужки: дехто телефонує на різні «гарячі лінії», дехто звертається до волонтерів. Відсутність єдиного інформаційного ресурсу, за допомогою якого можна отримати необхідну інформацію «тут і зараз», негативно позначається на обізнаності ВПО про відповідні можливості”, – сказала Наталія Кожина.
В містах області відсутні окремі програми соціального захисту дітей ВПО та загалом дітей, що постраждали від війни. Єдиним виключенням є програма, прийнята в Кривому Розі. Тому у разі виникнення питання отримання дороговартісних медичних та реабілітаційних послуг, а також психологічної реабілітації, таку допомогу здебільшого шукають серед волонтерів, благодійних та громадських організацій.
“На нашу думку, причина цих проблем – відсутність стратегічного бачення системної роботи по залученню неурядових організацій до співпраці у забезпеченні потреб родин і дітей ВПО, чіткої координації таких дій. Якщо брати більш широко – відсутність стратегії на декілька років уперед”, – резюмує правозахисниця.
Наталія висловила пропозиції щодо вирішення цих проблемних питань:
- 1. Здійснювати постійний, систематичний моніторинг потреб цивільного населення шляхом анкетування і збору дезагрегованих даних;
- 2. Сприяти розробці та впровадженню місцевих програм щодо забезпечення гідних умов життя вразливих груп населення у громаді, насамперед, ВПО, осіб, житло яких пошкоджене/зруйноване внаслідок обстрілів, передбачивши наступні заходи:
- – допомогу з проведення ремонтів житла (капітальних та поточних);
- -покриття витрат на оплату житлово-комунальних послуг, які не покриваються державою;
- – допомогу у придбанні базових меблів, посуду та техніки для родин з дітьми;
- – інші види допомоги, які будуть визначені за результатами аналізу потреб;
- 3. Сприяти створенню фонду тимчасового житла (або переліку земельних ділянок під житлове будівництво), що може надаватись у користування тим, хто цього потребує;
- 4. Надавати адресну одноразову матеріальну допомогу окремим групам населення громади, хворим пільгових категорій, мешканцям, які опинились у складних життєвих обставинах з урахуванням їхніх потреб (тобто на підставі збору даних);
- 5. Визначити серед категорій осіб, які потребують додаткового захисту, членів родин цивільних громадян, які зникли безвісти, незаконно затримані чи позбавлені особистої свободи збройними формуванням рф;
- 6. Передбачити можливість надання прихистку дітям та жінкам, які постраждали від домашнього чи гендерно обумовленого насильства і проживають в громадах, що піддаються постійним обстрілам, в більш безпечних містах області.
Окремо Наталія Кожина підкреслила важливість співпраці та взаємодії органів місцевого самоврядування з громадськими організаціями, які займаються проблемами соціального захисту цивільного населення під час війни.