Україна має подолати наслідки війни й перейти до мирного, сталого розвитку. Для цього потрібна Національна стратегія перехідного періоду – документ, який допоможе об’єднати суспільство, відновити довіру, зберегти пам’ять про минуле й провести потрібні реформи. Аналітик Правозахисної Групи «СІЧ» Віктор Філатов пояснив, про що йдеться у документі, та розповів про головні поняття і принципи, на яких базується стратегія відновлення миру.
Актуальність стратегії
За словами аналітика Правозахисної Групи “СІЧ” Віктора Філатова, – подолання наслідків збройного конфлікту та вихід на етап сталого розвитку є пріоритетними завданнями для України. Для їхньої реалізації. каже аналітик, – необхідна комплексна Національна стратегія перехідного періоду, яка спрямована на об’єднання суспільства навколо питань розуміння шляхів постконфліктного відновлення держави, механізмів меморіалізації та пошуку історичної правди, а також впровадження інституційних реформ.
Стратегія має бути зосереджена на розв’язанні основних системних проблем у сфері розбудови миру та досягнення сталого розвитку в умовах нових викликів, що постали перед суспільством. Формування та впровадження політики перехідного періоду здійснюватиметься з урахуванням узагальненого історичного досвіду, який втілено в моделі перехідного правосуддя та апробованих міжнародною спільнотою принципів і підходів до розбудови миру. Перший розділ документа є надто важливим, оскільки в ньому завжди закріплюють основоположні принципи та терміни.
Ключові терміни
У першому розділі Нацстратегії визначили наступні терміни:
| Термін | Визначення | Практичне значення |
| Перехідне правосуддя | Модель постконфліктного відновлення, що включає кримінальне переслідування, пошук правди, репарації, інституційні реформи. | Дає комплексний підхід до подолання наслідків війни, інтегрує міжнародні стандарти у національну систему. |
| Постконфліктний період | Час після завершення активної фази війни до сталого миру та розвитку. | Дозволяє планувати політику відновлення, реінтеграції та примирення. |
| Жертви конфлікту | Особи, яким завдано шкоди (моральної, майнової, фізичної) внаслідок агресії. | Забезпечує жертвоцентричний підхід, закріплює права на правду, відшкодування та підтримку. |
| Правда | Інформація про причини та перебіг конфлікту, порушення прав людини. | Лежить в основі меморіалізації, формує історичну пам’ять, запобігає повторенню. |
| Справедливість | Визнання шкоди та покарання винних. | Забезпечує довіру до держави та відновлює соціальну рівновагу. |
| Історична пам’ять | Колективний досвід жертв та суспільства про злочини й порушення прав. | Використовується у формуванні національної ідентичності та стратегії неповторення. |
| Амністія | Звільнення від відповідальності окремих категорій осіб. | Чутливий механізм: може стабілізувати ситуацію, але вимагає чітких меж і виключення воєнних злочинів. |
| Репарації | Відшкодування шкоди (компенсація, реституція, реабілітація, сатисфакція). | Дає жертвам реальну підтримку та посилює легітимність держави. |
| Інституційні реформи | Зміни в системі влади та правосуддя після конфлікту. | Створюють основу для сталого розвитку і запобігають поверненню до авторитаризму. |
| Очищення влади (люстрація) | Усунення представників злочинного режиму. | Допомагає відновити довіру до інституцій і зміцнити верховенство права. |
| Національний контекст | індивідуалізовані вихідні умови застосування напрямів перехідного правосуддя, обумовлені характером та тривалістю конфлікту | Дозволяє деталізувати коло вихідних проблем, з якими держава буде працювати на етапі відновлення |
| Стратегія перехідного правосуддя | узгоджений, комплексний, цілеспрямований план постконфліктного (поставторитарного) розвитку політико-правових та соціально-економічних сфер суспільного життя | Важливий документ, який надає змогу упорядкувати напрями діяльності національних та міжнародних акторів на постконфліктному етапі розвитку. |
| Шкода | моральна або майнова шкода, примусове переміщення або депортацію, шкода, завдана здоров’ю людини, неможливість користування майном, шкода, завдана системними порушеннями прав людини | Важлива з позиції надання правової оцінки діям держави-агресора на території України, а також формування національного компенсаційного механізму. |
Значення цієї термінології полягає в тому, що вона максимально комплексно описує наш національний контекст та виклики з якими стикнулася держава під час збройної агресії та після її завершення.
Принципи постконфліктного розвитку
Важливою категорією є принципи постконфліктного розвитку України, які виконують роль фундаментальних засад розбудови політики перехідного періоду. Вважаємо за необхідне до числа цих принципів включити в Нацстратегію наступні:
– припинення безкарності та забезпечення кримінального переслідування винних;
– забезпечення жертвоцентризму та права на сатисфакцію;
– пошук першопричин конфлікту та історичної правди;
– посилення верховенства права та національних механізмів перехідного правосуддя;
– сприяння примиренню, неповторенню та збереженню історичної пам’яті;
– врахування політичного контексту в процесі реалізації перехідного правосуддя;
– запровадження інституційних реформ та розбудова громадянського суспільства;
– поєднання традиційних та релігійних підходів до перехідного правосуддя;
– відновлення довіри до влади та підтвердження соціальних цінностей.
– примат норм міжнародного права;
– взаємодія з громадянським суспільством в рамках реалізації стратегії перехідного правосуддя;
– розбудова суспільного діалогу між сторонами конфлікту;
– активізація постконфліктної нормотворчості;
– обов’язкова залученість міжнародної спільноти до перехідних процесів.
Наведені принципи розкривають спрямованість напрямів державної політики перехідного періоду та дають змогу сформувати міждисциплінарний підхід до заходів відновлювального характеру, які передбачені окремими напрямами перехідного правосуддя.
Значення для органів влади та громад
Найбільш актуальними положення першого розділу Національної стратегії перехідного періоду можуть бути для: Міністерства закордонних справ України, Міністерства розвитку громад і територій України, а також Міністерства культури та стратегічних комунікацій України. Керівників окремих територіальних громад також можуть зацікавити положення першого розділу Нацстратегії, оскільки громади є колективними суб’єктами, яким внаслідок збройної агресії завдана шкода (руйнування інфраструктури, пошкодження комунальної власності тощо). Отже, запропонований перший розділ органи виконавчої влади та місцевого самоврядування можуть використати для:
– для законопроєктної роботи (створення нормативно-правових механізмів відшкодування шкоди жертвам конфлікту, розробка стратегій реалізації інституційних реформ, утвердження принципів формування національної пам’яті тощо);
– для міжвідомчої координації (розробка механізмів координації дій органів різних гілок влади на постконфліктному етапі розвитку держави, впровадження міждисциплінарних форм роботи органів влади та місцевого самоврядування з жертвами конфлікту, узгодження методології залучення міжнародних акторів до перехідних процесів);
– для місцевих стратегій відновлення громад (формування проєктів місцевих стратегій перехідного розвитку громад, створення дорожніх карт та рекомендацій для жителів громад щодо відшкодування їм майнової та моральної шкоди, яка була завдана внаслідок збройної агресії).
Закордонний досвід
Практика формування стратегій перехідного періоду притаманна багатьом країнам світу, які свого часу стикалися з соціальними потрясіннями, у тому числі збройною агресією. Зокрема: країнами Європи (Боснія та Герцеговина, Косово, Словаччина), Африки (Руанда, Уганда, Зімбабве, Східний Тимор) та Латинської Америки (Бразилія, Колумбія, Чілі, Аргентина).
Впровадження стратегій перехідного правосуддя дало цим країнам змогу:
1) поєднати національні, регіональні та наднаціональні правові форми перехідного правосуддя;
2) застосувати віртуальне документування воєнних злочинів;
3) надати винним особам відповідні гарантії безпеки;
4) укласти угоди про визнання провини, які спрямовані на досягнення ефективності в управлінні кримінальним правосуддям;
5) створити платформи для просування діалогу про примирення;
6) здійснити аудит трансформацій, які відбуваються в рамках постконфліктного періоду;
7) упровадити політику відшкодування, яка забезпечує потреби жертв конфлікту;
8) застосувати практики альтернативних вироків для винних.
Кожна з означених країн починала свій шлях саме з формування унікальних Національних стратегій перехідного періоду, невід’ємним елементом яких була адаптована до контексту конфлікту термінологія та система принципів постконфліктного розвитку.
Висновки
Отже, попри те, що збройний конфлікт триває, уже сьогодні необхідно закладати інтелектуальні та інституційні основи майбутнього відновлення держави. Формування Національної стратегії перехідного періоду має стати ключовим кроком у цьому процесі. Вона дозволить не лише підготувати ефективні механізми реагування на виклики після завершення війни, а й забезпечити цілісне бачення постконфліктного розвитку України.
Визначальною передумовою успішної реалізації цієї стратегії, – вважає аналітик Віктор Філатов, – є чітка термінологічна система та узгоджені принципи, які слугуватимуть концептуальним підґрунтям для розробки окремих напрямів трансформації. Саме вони визначатимуть стратегічний вектор дій, спрямований на досягнення сталого миру, відновлення довіри в суспільстві та гарантування неповторення конфлікту у майбутньому.
_______________
Матеріал підготовлений у межах Проєкту «Імпульс», що реалізовується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції.