Історія зруйнованого 17-го будинку у Лисичанську – трагічна. Які і всі історії, в яких людина втрачає через війну свій дім, стіни, життя. Удар російських гібридних сил по Лисичанську 23 липня 2014-го спричинив пожежу в будинку Східного кварталу. Через вогонь обвалилися перекриття двох із трьох під’їздів, а без житла залишилися понад 250 людей. 37 квартир зі 108-ми вигоріли повністю.
Люди в одну мить втратили все, що наживали протягом багатьох років: побутову техніку, меблі, одяг, листи, сімейні альбоми з фотографіями. Два роки мешканці будинку жили хто де, після чого отримали компенсацію за втрачені квадратні метри. Як склалася їхня доля, і чи вистачило державних грошей на те, аби почати життя з нуля?
Наша юристка Ксения Онищенко пояснює, чому раніше взагалі не існувало механізму, який би дав можливості постраждалим через війну отримати компенсацію за зруйноване житло.
– Якщо якісь громадяни отримали компенсацію, чи житло було відремонтоване, то це тільки якщо в місцевому бюджеті були передбачені на це кошти (можливо, це були вибіркові списки), або за рахунок міжнародних програм, донорів. На державному рівні не було ні механізму, ні коштів в державному бюджеті за цією статтею – «компенсація за зруйноване житло», – розповідає юристка.
На її думку, запропонований механізм далекий від досконалості. Скористатися ним зможуть далеко не всі постраждалі.
– Наразі максимальна сума виплати за зруйноване житло – 300 тисяч гривень. Громадяни ж, які втратили житло на непідконтрольній території, спочатку доводять це в українських судах, щоб потім отримати можливість звернутися в ЄСПЛ і вимагати компенсацій у країни-агресора Росії, пояснює спеціаліст. Однак жодна справа поки що не дійшла до завершення.
– Ще мало часу минуло для цього. Справи роками розглядають. Але є позитивні рішення по інших країнах, – каже Онищенко.
Історії мешканців з коментарями фахівців – у матеріалі Радіо Свобода