В 2020 році Україна програла 95% справ у ЄСПЛ. У 82 справах (95,3% випадків) Суд констатував щонайменше одне порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Про це говориться у звіті ЄСПЛ за 2020 рік. Чому це відбувається і які перспективи у постраждалих, права яких порушені, проаналізувала юристка Громадської приймальні УГСПЛ на базі Правозахисної Групи СІЧ Юлія Полєхіна.
На першому місці за кількістю порушень – порушення свободи та особистої недоторканості (ст. 5 Конвенції), на другому – нелюдське поводження (ст. 3), а на третьому – право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13). Лише в одному рішенні за рік суд у Страсбурзі не побачив порушення конвенційних гарантій.
Для більшості ж осіб, які постраждали від злочинів, важливою сатисфакцією є покарання винних (замовників, організаторів та виконавців) та відновлення справедливості. Адже постраждалі витрачають чималі суми на лікування, психологічну та медичну реабілітацію, довгостроковий юридичний супровід чималі кошти та залишаються наодинці зі своєю травмою.
– Використання інституту оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування передбачені ст. 303 КПК України. Це доволі довгий процес, який не завжди приносить результат. Але, на мій погляд шлях оскарження треба проходити для подачі в майбутньому скарги до ЄСПЛ» – коментує юристка Юлія Полєхіна.
Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про допомогу потерпілим від злочинів з 2006 року містить ряд принципів про надання допомоги потерпілим та запобігання віктимізації. Документ регламентує, зокрема, зобов’язання держави вжити заходи, спрямовані на послаблення негативних наслідків злочину та гарантувати допомогу потерпілим в усіх напрямках реабілітації: громада, дім, робота.
Доступна допомога постраждалим від злочинів має включати:
- надання медичних послуг
- матеріальної та психологічної підтримки
- соціальної допомоги та консультацій.
Такі послуги мають надаватися безкоштовно, принаймні безпосередньо після злочину. Втім, рекомендації Україною не дотримуються.-
– Якщо органи розслідування не можуть забезпечити розкриття злочину та притягнення винних до кримінальної відповідальності, то потерпілі не можуть отримати як відшкодування за рахунок порушників, так і сатисфакції у вигляді покарання винних. Але, проаналізувати статистичну інформацію про ефективне застосування процедури стороною захисту неможливо. На жаль, неефективність досудового розслідування національні адвокати не спішать оскаржувати в ЄСПЛ. Складно зрозуміти, в чому причини. Це довгий процес, а клієнт не завжди згоден йти до кінця», – коментує Юлія Полєхіна.
Згідно з практикою ЄСПЛ, обов’язок захищати право на життя за статтею 2. Конвенції поєднується з загальним обов’язком держави «гарантувати кожному, хто перебуває під [її] юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції» (стаття1), а також опосередковано вимагає ефективного розслідування.
Європейський Суд з прав людини розглядає індивідуальні скарги, пов’язані з неефективним розслідуванням державою випадків грубого порушення окремих прав людини. У рішеннях ЄСПЛ та Комітету з прав людини, зазначається необхідність дотримання стандартів ефективності досудового розслідування, яка включає вимоги щодо оперативності та швидкості. Навіть якщо існують перешкоди або труднощі, які заважають розслідуванню, оперативне реагування національних органів влади є надзвичайно важливим для підтримання громадської віри в їхню відданість принципам верховенства права та здатність запобігати сприянню незаконних діям або толерантності до них (рішення від 9 квітня 2009 року у справі «Шиліх проти Словенії»).
У справі «Аксой проти Туреччини» (1996) Суд визнав порушення статті 13 саме в цьому контексті, зазначивши: Поняття “ефективний засіб правового захисту” охоплює, окрім виплати компенсації, також ефективне розслідування, яке повинне відтворити справжній стан речей, а також покарати осіб, які понесуть за це відповідальність; засіб містить ефективну можливість оскарження процедури провадження розслідування.
Для того, щоб розслідування було ефективним, воно повинно відповідати наступним вимогам:
- адекватність
- ґрунтовність
- неупередженість
- незалежність
- оперативність (конкретика)
- громадський контроль (ст. 2 конвенції (право на життя).
На практиці існує механізм захисту прав потерпілих від злочинів в міжнародних інстанціях (ЄСПЛ та Комітету ООН з прав людини), але він рідко застосовується стороною захисту.
Розслідування має бути здатним призвести до ідентифікації та покарання винних, бути всебічним за обсягом і стосуватись усіх відповідних обставин злочину, особи, відповідальні за проведення розслідування, повинні бути неупереджені й незалежні, а розслідування повинно розпочатися з достатньою швидкістю, щоб отримати найвищу якість наявних доказів.
– Доки сторона захисту не усвідомить факт, що саме відновлення справедливості і отримання компенсації за шкоду, яку зазнав потерпілий, є основною метою судового процесу, і, якщо органи досудового розслідування діють неефективно, і цієї основної мети досягти неможливо саме через їх неефективну роботу, то необхідно звертатися до міжнародних інстанцій для встановлення справедливості і досягнення основної мети судових процесів, – підсумовує юристка Юлія Полєхіна.
