ГО «Харківська правозахисна група» (ХПГ) та ГО «Мирний берег» (МБ), українські недержавні неприбуткові правозахисні організації, представляють цю доповідь, яка містить різноманітну інформацію про насильницькі злочинні діяння, скоєні під час воєнного конфлікту на сході України в 2014–2018 рр.
ХПГ та МБ вбачають у цих діяннях ознаки численних злочинів проти людяності та воєнних злочинів: на нашу думку, є розумні підстави вважати, що ці діяння можна кваліфікувати за статтями 7 параграф 1, пункти (a), (e), (f), (g) та 8 параграф 2 пункти (а) (i), (ii), (iii), (iv), (b) (i). (ii), (iv), (v), (ix), (xxi), (xxiii), (c) (i), (ii), (e) (i), (ii), (iv), (vi) РС МКС. У цій доповіді ми намагалися охопити всі види злочинів, які можна кваліфікувати на підставі зібраних нами даних. У цілому зібрана нами інформація свідчить, на наш погляд, про наявність всіх умов, необхідних для початку Прокурором МКС офіційного розслідування цих злочинів.
У розділі 2 «Вступ» надані короткі відомості про ХПГ та МБ та висловлені подяки міжнародним благодійним інституціям, які підтримували наші зусилля, та партнерським організаціям, які брали участь у зборі інформації.
У розділі 3 «Методологія» описані види джерел інформації, БД МБ та ХПГ як інструменти аналізу зібраних даних, методика проведення моніторингових візитів до населених пунктів на підконтрольній уряду території, опитування постраждалих від воєнних дій, методика збору, перевірки та узагальнення інформації щодо підконтрольної уряду території, методика збору, перевірки та узагальнення інформації щодо ОРДЛО.
У розділі 4 «Факти» коротко викладений перебіг подій збройного конфлікту; наведені узагальнені знеособлені дані, зібрані нами щодо злочинів, які розглядаються; продемонстровані їхня широкомасштабність та систематичність.
У розділі 5 «Злочини проти людяності та військові злочини, ймовірно, вчинені в ході збройного конфлікту» розглянуті:
• вбивства (позасудові страти, закатовані до смерті, загиблі цивільні внаслідок поодиноких нападів);
• загибель цивільних осіб та руйнування цивільних об’єктів (навмисні обстріли, невибіркові обстріли, загиблі внаслідок вибухів – міни, розтяжки та інші, руйнування та пошкодження житлових будівель та об’єктів інфраструктури);
• використання охоронюваних осіб як «живих щитів;
• затримання (ув’язнення) або інше жорстоке позбавлення фізичної свободи – окремо щодо воєнних та цивільних, незаконні місця утримання під вартою;
• катування та жорстоке поводження (окремо щодо воєнних та цивільних);
• сексуальне та гендерне обумовлене насильство;
• посягання на людську гідність (паради полонених, примушення полонених з’їсти знаки форменого розрізняння, примушення полонених перепоховати трупи українських бійців, які розклалися, тощо).
Також вказані злочини, які потребують більш детального розгляду в майбутньому: насильницькі зникнення; переслідування ідентифікованої групи (роми, члени ЛГБТІ-спільноти, віруючі церков, що не визнаються Московським патріархатом), в’язні, які перебувають під вартою в установах на території ОРДЛО.
В розділі 6 «Неефективність розслідування скоєних злочинів» йдеться про нездатність та небажання держави розслідувати скоєні злочини.
В розділі 7 «Висновки» підведені підсумки дослідження.