Сьогодні діти, які постраждали внаслідок збройного конфлікту на Сході України, мають право на особливий статус. У Дніпропетровській області за ним звернулося усього десятеро осіб, четверо з них такий статус уже отримали.
Хто має на нього право? Діти до 18 років, які зазнали фізичного, психологічного або сексуального насильства, отримали поранення, контузію, або каліцтво внаслідок збройного конфлікту. Також – неповнолітні, які залучались до участі у збройних формуваннях, утримувалися в полоні або були незаконно вивезені за межі України.
Отримати статус можуть як мешканці територій конфлікту, так і переселенці. Документи мають право подати батьки, опікуни, родичі і навіть самі діти віком від 14 років до служби у справах дітей. Відповідь їм повинні надати протягом 30 днів. Статус зберігається і після 18-ти років
На думку правозахисників отримати особливий статус не так вже й просто, як здається на перший погляд, адже потрібно надати безумовні докази того, що дитина стала жертвою фізичного або сексуального насильства, а нерідко на практиці зробити це неможливо.
«Наведу простий приклад, – коментує юристка Громадської приймальні УГСПЛ у Дніпрі Ксенія Онищенко. – Наші бабусі й дідусі, які народилися у період Другої Світової війни, автоматично отримували статус «дитини війни». Це зрозуміло, бо війна для дитячої психіки – явище надтравмуюче. А що у нас? Будь-який випадок насильства: фізичного або сексуального, має бути підтверджений документами кримінальної справи. А якщо злочин стався у 2014-му, або 2015-му, коли ніхто й гадки не мав, що доведеться доводити «ступінь постраждалості» у збройному конфлікті? Тепер такі діти не мають права на статус».
Якщо ж дитина не проживає у зоні конфлікту, то спершу вона повинна отримати статус ВПО (внутрішньо переміщеної особи). Але нерідко буває, що батьки не хочуть оформлювати довідку вимушених переселенців, кажуть правозахисники, і тоді дитина теж не має права на особливий статус.
Але навіть, якщо статус дитини, постраждалої від збройного конфлікту, вдалося отримати, його можуть у будь-який момент відібрати. Приміром, якщо органи опіки вирішать, що їм надали недостовірну інформацію або буде закрита кримінальна справа за відсутністю доказів, що проти дитини був скоєний злочин.
– А тепер уявіть, що злочин стався на непідконтрольній території. Як його довести? Тобто цей порядок містить безліч «але», через які дитина може незаслужено втратити можливість отримати статус. Я ж вважаю, що по аналогії з «дитиною війни», усі діти, які мешкали, або мешкають на території збройного конфлікту мають автоматично отримувати статус постраждалих, – каже юристка.
Крім того, особливий статус не несе в собі жодних пільг. Правозахисники сподіваються, що це тимчасово і законотворці потурбуються, щоб діти із зони збройного конфлікту отримували хоча б якусь допомогу з боку держави.
За даними правозахисників, сьогодні на непідконтрольних територіях мешкає близько 600 тисяч дітей. А в 5-кілометровій зоні вздовж лінії розмежування – 15 тисяч дітей.
Фото – Едуард Гапіч