До приймальні Правозахисної групи «СІЧ» звернулися засуджені, що відбувають покарання в Ігреньському виправному центрі № 133, які поскаржились, що змушені переробляти каністри із залишками токсичних отрутохімікатів. 6 серпня група моніторів відвідала установу з метою перевірки обґрунтованості скарг і наявності порушень.
Промзона
Здебільшого засуджені скаржилися на жахливі умови праці, тому правозахисники, в першу чергу, відвідали промзону. На території виправного центру працюють ливарний цех, цех з переробки яєць на яєчний порошок і цех з переробки пластикової нехарчової тари та розливу «Білизни». В останньому – були виявлені значні порушення трудового та природоохоронного законодавств. Біля цеху, на майданчику, правозахисники зафіксували велике звалище тари з-під отрутохімікатів.
«В цій тарі знаходились залишки токсичних речовин: гербіциди, фунгіциди та добрива. Залишки цих хімікатів відносяться до І–ІV класу небезпеки, вони можуть перероблятися лише на виробництвах з ліцензією від Мінприроди та працювати з ними можуть лише сертифіковані спеціалісти. В умовах виправного закладу такого не повинно бути, проте ув’язнені працюють з хімікатами без належних засобів безпеки», – розповіла журналістка та правозахисниця ГО «Правозахисна група «СІЧ» Марина Давидова.
Ігреньський виправний центр має договір, згідно з яким отримує для переробки пластикову тару, подрібнює її, переплавляє на пляшки та наповнює їх розчином гіпохлориду натрію «Білизна». Біля цеху переробки пластику були вивантажені каністри з маркуванням «Челендж», «Тарга Супер КЕ», «Фалькон», «Зенкор» та інші із залишками рідини. Монітори з’ясували, що деякі речовини (фунгіциди) в паспортах безпеки містять застереження про велику токсичність діючих речовин, заборону зливати їх в ґрунт та до стічних вод. А щодо утилізації отрутохімікатів виробник дає чіткі інструкції: речовина має бути доправлена до спалювального заводу, а тара – максимально вивільнена і теж спалена.
«Залишки цих речовин відносяться до І–ІV класу небезпеки, вони можуть перероблятися лише на виробництвах з ліцензією від Мінприроди та працювати з ними можуть лише сертифіковані спеціалісти», – додала Марина Давидова.
Загалом, у законі чітко прописано, що переробка та утилізація непридатних пестицидів і агрохімікатів та самої тари «здійснюються підприємствами, на яких вони виготовлені, а також іншими підприємствами, які мають ліцензію Мінприроди на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, на договірних умовах».Також вони повинні мати належну матеріально-технічну базу та кваліфікований персонал. В Ігреньському виправному центрі № 133 до утилізації залишків отрутохімікатів та переробки тари ставляться набагато простіше: ув’язнені розрізають циркулярною пилкою каністри із залишками отрутохімікатів, які розбризкуються на всі сторони, а отримані шматки дроблять в чані і одночасно миють від отрути. Цю ж воду зливають просто на підлогу цеху… Промитий та подрібнений пластик переплавляється в тару для «Білизни», а в сусідньому цеху її наповнюють і пакують.
Забруднення
На питання правозахисників, куди засуджені зливають насичену отрутою воду, начальник виробництва припустив, що в подальшому вона потрапляє в каналізацію, однак впевненості з цього питання в нього нема… Зі слів самих ув’язнених, труби, які виводять рідину з цеху, не підключені до каналізаційної системи, а виведені на відкритий ґрунт подалі від будівель і отрута виливається просто на землю. Враховуючи, що різні речовини потребують абсолютно різних процесів утилізації, а паспорти безпеки до деяких отрутохімікатів прямо наголошують на недопустимості попадання залишків речовини в стічні води та ґрунт – порушення природоохоронного законодавства очевидні.
Умови праці
Правозахисники зафіксували і порушення умов праці засуджених.
«Приміщення недостатньо освітлене. Брудно, задушливо. Під час розпилювання каністр з рідиною краплі отрути потрапляють в дихальні шляхи, на шкіру, в очі засуджених, викликають опіки та ураження», –каже монітор.
За словами засуджених, належних засобів захисту для роботи з токсичними речовинами в цеху немає, в наявності лише гумові рукавиці, респіратори з фільтрами, гумові фартухи та маски, які не прилягають до обличчя. Тоді як у шафі начальника цеху виявився абсолютно новий костюм хімзахисту та дві коробки рукавиць і респіраторів. Ушкодження, отримані через контакт з отруйними речовинами, не відображаються в журналі травматизму на виробництві та лікуються засудженими власним коштом.
Через шкідливі випаровування працівники цеху скаржаться на нудоту, головний біль, кашель, запаморочення та втрату ваги. А дослідження повітря, яке проводилось підприємством МОЗу ще 19 жовтня 2017 року, виявило перевищення концентрації парів хлору на робочому місці оператора по розливу «Білизни» – у 1,53 рази. Умови праці були кваліфіковані, як 3 клас 1-го ступеня шкідливості: «характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються при тривалішій, ніж початок наступної зміни, перерві контакту зі шкідливими факторами) та збільшують ризик погіршення здоров’я, у тому числі й виникнення професійних захворювань, що передбачає компенсації та пільги».Засуджені про це навіть не чули.
Згідно з Законом України «Про пестициди і агрохімікати», працівники, які безпосередньо зайняті на роботах з пестицидами та небезпечними агрохімікатами, «мають право на пільгову пенсію, додаткову відпустку та скорочений робочий день згідно з чинним законодавством», однак засуджені скаржаться на подовжений робочий день, додаткові навантаження поза графіком та частий травматизм.
Фінансові питання
Засуджені розповіли правозахисникам, що праця на виробництві нерегламентована, а трудові договори з ними не укладаються, у зв’язку з чим виникають труднощі з доступом до інформації про тривалість зміни, розмір заробітної платні, тощо.
«Відсутність договору нівелює статті КВК, які захищають засудженого від звільнення і гарантують безперервний доступ до праці. За словами ув’язнених, їх залучають до роботи за розпорядженням адміністрації, що є прямим порушенням законодавства», – розповіла правозахисниця Наталя Кожина.
Через відсутність прозорих підрахунків заробітку і відрахувань та обмежений доступ до фінансової документації засуджені не орієнтуються у належних їм коштах та не можуть їх контролювати. Нерідко, попри постійну зайнятість на виробництві, на рахунках ув’язнених виникає від’ємний баланс, і вони залишаються ще й боржниками виправного закладу. Чому так відбувається, адміністрація пояснити не змогла. У той же час засуджені, які намагаються отримати пояснення самотужки, скаржаться на репресії з боку керівництва у вигляді виведення з промзони (де-факто – «звільнення»), позбавлення відпустки, негативні характеристики на суді по достроковому звільненню тощо. І це відбувається попри те, що законом чітко передбачено зарахування 75 % від заробітку засудженому з урахуванням усіх витрат.
Умови проживання
В деяких корпусах виправного центру триває ремонт, встановлюються металопластикові вікна і двері, ремонтується покрівля, однак деякі житлові кімнати все ж лишаються в антисанітарному стані. У приміщеннях є розбиті вікна, а норми площі на одного засудженого – не дотримуються. Комунікації у санвузлах теж потребують ремонту. Нещодавно на території виправного центру відкрилася баня, до цього часу засуджені гріли воду та милися в умивальниках.
«Засуджені скаржаться на нестачу посуду в їдальні та малі порції, а цукор, за який з них відраховують кошти, відсутній. Взагалі чимало послуг, на які примусово стягуються кошти з рахунків засуджених, за їхніми словами, низької якості. Приміром, взимку в приміщеннях холодно. Деякі засуджені відмовляються від харчування в їдальні через погану якість продуктів – і готують їжу самі», – розповіла правозахисниця Марина Давидова.
Також засуджені розповіли, що адміністрація тисне на засуджених, які спілкуються з журналістами та правозахисниками щодо порушень у виправному закладі.
Сусіди
Переробка тари із залишками отруйних речовин – не перше виробництво, яке викликає занепокоєння правозахисників. Громадяни, які мешкають неподалік, неодноразово скаржились на шкідливий вплив виробництва на території закладу. Раніше тут виробляли мило із залишків тварин, побутову хімію, працював ливарний цех і виготовлялося вугілля шляхом спалення деревини.
Влітку минулого року місцеві мешканці подали колективне звернення до Самарського районного відділку поліції з проханням перевірити цехи на законність виробництва та відповідність санітарно-епідеміологічним нормам. В результаті перевірки, було відкрито кримінальне провадження. Також триває кримінальне розслідування щодо так званого «озера» – котловану на території промзони, який, за словами адміністрації, наповнюється дощовими водами, а засуджені свідчать, що туди зливаються відходи виробництва, в т. ч. і отруйні речовини з переробки тари.
Що робити
Фахівці ГО «Правозахисна група «СІЧ» відправили скарги та звернення проти забруднення довкілля отрутохімікатами та порушення умов праці засуджених у Ігреньському виправному центрі.
«Ми підготували скарги до ДФС та ГУ Держпраці, а також – дві заяви про вчинення кримінального правопорушення через забруднення земель та порушень правил охорони праці. Загалом, виявлено чимало правопорушень: адміністрація Ігреньського виправного центру немає ліцензії на роботу в цеху, засуджені страждають через неналежні умови праці та скаржаться на стан здоров’я», – пояснив юрист ГО «ПГ «СІЧ» Володимир Плетенко.
Також правозахисники звернулися до Міністерства екології та природних ресурсів для проведення досліджень та контрольних заходів, щоб подібна ситуація не повторювалась.
«Ми використаємо всі законні підстави для того, щоб притягнути винних до відповідальності та захистити права ув’язнених. Місця позбавлення волі апріорно обмежують людину, тому жодна установа відбування покарання не має права завдавати додаткових страждань. А те, що ми побачили, – це така собі демонстрація ставлення до людини, до в’язня в Україні. Це вже раб, який може примусово бути направлений на будь-яку, навіть шкідливу працю», – додають правозахисники.
Оригінал статті – за посиланням: http://khpg.org/index.php?id=1533960385