«Я працював, я воював за цю державу, а замість пенсії мені вдарили в спину!»
Олександру 46 років, він родом із Луганщини. Усе своє життя працював у вугільно добувній промисловості. Ще молодим вивчився на слюсаря, а згодом став машиністом підйомної машини на шахті. Проте у 2014 році все змінилося: війна змусила чоловіка залишити рідний край.
У серпні він виїхав із рідного міста, а вже в листопаді повернувся лише для того, щоб офіційно звільнитися, адже працювати далі було неможливо.
« Я тоді навіть не подумав, що треба перевірити всі документи, взяти копії з бухгалтерії. Хто знав, що згодом мені доведеться відстоювати свій трудовий стаж у суді».
Покидати свою країну Олександр не збирався — замість цього він пішов у військо. Служив снайпером у 79-й десантно-штурмовій бригаді, брав участь в АТО, захищав Україну.
Після контузії та короткого періоду лікування він знову підписав контракт й продовжив службу в ЗСУ. А коли у 2018 році звільнився, спробував повернутися до шахтарської роботи, ставши працівником шахти ім. Сташкова у Павлограді.
«Військовий шлях дуже змінює людину, до цивільного життя звикати важко, я пропрацював сім місяців й повернувся знову в армію»
У 2019 році чоловік знов підписав контракт й продовжив нести службу у Луганській та Донецькій областях.
Право на пенсію не хотіли визнавати.
Пенсійний фонд, користуючись юридичною необізнаністю громадян, неправильно застосовує законодавчі норми, які визначають умови й порядок призначення та нарахування пенсій.
«Законодавство України передбачає пільги щодо обчислення стажу за час перебування особи у складі діючої армії, а також безпосередній участі в АТО. Тривалість служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах за формулою «один місяць за три». Для Олександра це означало, що, враховуючи його вік й стаж, він мав право вийти на пенсію на пільгових умовах», – пояснює адвокатка Марина Кіптіла, яка вивчала справу та допомогла військовому захищати свої права.
У 2021 році Олександр звернувся до Пенсійного фонду, але отримав відмову.
«Держава не зважає на свої ж закони! В Пенсійному прикидалися, що не знають про пільгове нарахування стажу «місяць – за три» для військових. Дивувалися, де я таке побачив?»
Додатково виявилося, що підприємство – шахта, де чоловік працював у 2008 та 2009 роках взагалі не сплачувало за нього належні внески у Пенсійний Фонд.
«Через це два роки моєї роботи просто «зникли» з офіційного стажу. Як це так, велике підприємство не сплачувало, і ніхто цього не помітив і державі байдуже?!»
Олександр не став миритися з несправедливістю й звернувся до суду. У лютому 2022 року суд визнав його право на пенсію. За судовим рішенням Пенсійний фонд мав нарахувати належні виплати ще з грудня 2021 року. Але замість цього почав виплачувати пенсію лише з березня 2023 року.
Рішення суду ігнорують.
Навіть після перемоги в суді Пенсійний фонд не поспішав виконувати судове рішення належним чином. Виплату боргу відклали «на невизначений термін», посилаючись на нестачу коштів у бюджеті.
У грудні 2023 року Олександр звернувся до Правозахисної групи «СІЧ» із запитом щодо невиконання рішення суду про виплату нарахованої йому пенсії за віком на пільгових умовах.
Адвокатка Марина Кіптіла, допомагає військовому та зазначає, що така практика невиконання судових рішень – досить розповсюджена.
«Такі випадки – непоодинокі. Судові рішення, що зобов’язують державні органи виплачувати соціальні виплати, часто залишаються на папері. Але це порушує права людини, зокрема, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини, яка гарантує право на власність», – пояснює вона.
Європейський суд з прав людини поставив крапку.
У грудні 2023 року адвокатка підготувала необхідні документи та направила обґрунтовану скаргу до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) щодо порушення прав Олександра.
«Ми керувались тим, що право заявника отримати нараховану пенсію, в розумінні Європейського Суду, становить його «майно», яке підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Неспроможність державних органів надати заявнику майно, присуджене йому згідно з остаточним рішенням суду, становить порушення його майнових прав. Так не має бути, державні органи повинні вчасно виконувати рішення суду і не змушувати людину чекати невизначений строк», – пояснює Марина.
Врешті у лютому 2025 року суд визнав правоту Олександра. Його справа передана на виконання до Комітету міністрів Ради Європи. Це означає, що тепер Україна має виконати рішення суду в рамках міжнародного контролю.
Ця справа стала ще одним кроком у боротьбі за справедливість для військових, які ризикували життям заради України. Олександр – не єдиний ветеран, якому довелося боротися за заслужену пенсію. Його історія показує, що держава зобов’язана виконувати власні закони і гарантувати вчасне виконання судових рішень. Якщо цього не стається – варто звертатися до ЄСПЛ.
Олександр зміг довести, що закон працює для кожного громадянина і мріє, щоб так було й для кожного побратима, який бореться за свої права.
«Мені дуже пощастило потрапити до професійного юриста. Державні органи користуються юридичною безграмотністю наших громадян. Моя справа – це була справжня ювелірна робота адвокатки, я навіть не очікував, що з Європейським судом щось вийде. Тепер знаю і всім раджу – головне діяти, не зупинятись і шукати професіоналів для захисту своїх прав».
Проєкт Civil Society Promoting Resilience in Ukraine реалізується консорціумом на чолі з Danish Red Cross у партнерстві з Danish Refugee Council та Dignity та за підтримки Міністерства закордонних справ Данії.
Автор: Валерія Копил