Військовослужбовець, якого медкомісія ще у 2023 році визнала непридатним до служби, не може звільнитися навіть після рішення суду на свою користь. Військова частина ігнорує документи, а виконавча служба фактично заморозила виконання рішення до завершення воєнного стану. Ця історія показує системну проблему: держава не виконує власні ж судові рішення.
Командир механізованого взводу, старший лейтенант Костянтин уклав контракт зі Збройними силами України у 2021 році. Уже за два роки – у квітні 2023-го він був офіційно визнаний військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з обліку. Його стан здоров’я підтверджений свідоцтвом про хворобу: чоловік потребує постійного супроводу і фактично не здатний самостійно прибути до місця дислокації підрозділу. Попри це, військова частина зайняла жорстку позицію. Костянтина звинувачують у самовільному залишенні частини (СЗЧ) і вимагають особисто з’явитися для подання документів.
Фактично право на звільнення поставлено в залежність від виконання вимоги, яку він фізично не може виконати.
«Це ситуація, коли від людини вимагають неможливого. Стан здоров’я не дозволяє йому прибути особисто, але саме це висувають як умову реалізації його права», – пояснює адвокатка Правозахисної групи «СІЧ» Ксенія Онищенко.
У відповіді на виконання рішення суду зазначається, що до частини нібито не надходили належним чином оформлені документи, які підтверджують підстави для звільнення. Тому військова частина заявляє про “неможливість” прийняття рішення щодо звільнення Костянтина.
Водночас, адвокатка пояснює, що рапорт був поданий офіційно – поштою та через територіальний центр комплектування, а стан здоров’я військового унеможливлює його особисту присутність. Закон не містить безумовної вимоги щодо особистого прибуття до військової частини та подання рапорту у таких випадках.
Кіровоградський окружний адміністративний суд став на бік Костянтина і зобов’язав військову частину повторно розглянути рапорт про звільнення за станом здоров’я. Втім, навіть після цього позиція відповідача не змінилася: аргументи залишились ті самі.
Після цього було відкрито виконавче провадження. Здавалося б, саме на цьому етапі рішення суду має бути реалізоване, однак і тут процес зупинився. Державний виконавець не лише не забезпечив виконання рішення, а й зупинив вчинення виконавчих дій – до завершення воєнного стану. Фактично – на невизначений строк.
“Ситуація виглядає абсурдно: людина, офіційно визнана непридатною до служби та такою, що потребує супроводу, не може звільнитися; судове рішення на її користь – не виконується; а сама вона – несправедливо звинувачується у порушенні військової дисципліни”, – додає адвокатка.
Наразі постанова про зупинення виконавчих дій оскаржується у суді. Також оскаржуються дії державного виконавця, який відмовився забезпечити реальне виконання рішення.
“Ігнорування субʼєктами владних повноважень (військовими частинами) рішення суду за таких обставин – не поодинокий випадок. Подібні ситуації виникають і в інших справах: як щодо звільнення військовослужбовців, так і щодо виплати належного грошового забезпечення”, – пояснює Ксенія Онищенко.
Навіть за наявності судових рішень та відкритих виконавчих проваджень їх виконання системно затягується або блокується.
Ця історія ставить принципове питання: чи може воєнний стан бути виправданням для невиконання судових рішень? І де проходить межа між державною необхідністю та правами конкретної людини.
Справи військового Костянтина (№340/4756/25 – щодо звільнення, №340/986/26 – щодо виконавчої служби) виходять далеко за межі індивідуального випадку. Вони оголюють системну проблему: коли формальні підстави та процедурні бар’єри використовуються не для реалізації закону, а для уникнення його виконання.
«Судові рішення, які набрали законної сили, є обов’язковими до виконання для всіх без винятку. Це прямо передбачено статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства. Невиконання рішення тягне юридичну відповідальність. Але на практиці ми бачимо протилежне: держава в особі своїх органів ігнорує ці норми, що підриває довіру до інституцій і б’є по її ж репутації», – каже Ксенія Онищенко.
Серед справ адвокатки Ксенії Онищенко, які досі залишаються невиконаними:
- 160/27728/24 – виплата допомоги на поховання
- 520/31149/24 – виплати під час лікування та звільнення
- 160/13852/25 – грошове забезпечення під час служби і звільнення
- 340/4756/25 – звільнення за станом здоров’я
- 160/26681/24, 160/21697/25 – виплати під час лікування
- 160/14569/24 – грошове забезпечення
- 520/11392/23 – виплати при звільненні
- 340/6471/24 – виплати під час лікування
«Держава створила механізми для реалізації прав та соціальних гарантій своїх громадян, проте ключі від них сховала, – каже Ксенія Онищенко. – Права військових дуже легко порушити, але відновити – це складний процес та тривалий шлях, де військовий опиняється сам на сам з системою, якій простіше не визнавати помилки, ніж їх виправляти».
І це вже не лише юридична проблема. Це питання принципу: чи може держава вимагати від людини неможливого і водночас ігнорувати власні рішення?
________________________________________________________________________
Поки готувався цей матеріал, суд став на бік Костянтина. Постанову державного виконавця про зупинення виконання рішення визнали незаконною і скасували. Тепер виконавча служба має домогтися, щоб військова частина зрештою звільнила його зі служби за станом здоров’я.
Матеріал підготовлений у межах Проєкту «Імпульс», що реалізовується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida).