Щороку Україна виплачує одноразову грошову допомогу ветеранам війни, особам з інвалідністю внаслідок війни та їхнім родинам. Втім, історія цієї виплати неоднозначна. Юристка Правозахисної Групи «СІЧ» Юлія Полєхіна вивчила це питання та розібралася, чому ветерани й досі відчувають невизначеність.
Як з’явилася допомога і як її змінювали.
Разові грошові виплати закріплені у законах «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань». Переважно для військових це не лише матеріальна підтримка, а й символ поваги та вдячності за службу. Проте впродовж всього часу існування цієї виплати уряд намагався зменшити її розміри або навіть скасувати. Юлія Полєхіна допомогає колишнім військовим відстояти неотримані належні виплати через суд. Та відверто обурюється тим, як легко влада маніпулює соціальною підтримкою тих, хто захищав державу на полі бою.
«Це не просто грошовий бонус. Це визнання заслуг. І коли держава починає економити саме на військових, це виглядає ганебно», – каже юристка.
Щорічну грошову допомогу ветеранам та їхнім родинам почали надавати ще з 1999 року. Вона виплачувалась до 5 травня, а у бюджеті на це мали передбачатися цільові кошти. Відповідно до змін, внесених до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у січні 1999 року, її розмір був прив’язаний до мінімального розміру пенсії, яку встановлюють кожен рік. Сума виплати для кожної категорії осіб за законом складалась з певної кількості таких мінімальних пенсій. Порядок виплат затверджував Кабмін відповідними постановами. Проте щороку грошова сума поступово зменшувалася, бо забезпечувати всіх відповідною гарантією, держава, виявляється, не могла.
«У бюджеті бракує коштів. Тому Кабмін вирішив самостійно визначати у законі про Держбюджет “зручний розмір” разової виплати. У результаті – або скасування, або суттєве скорочення допомоги ветеранам та людям з інвалідністю внаслідок війни. Наприклад, у 2020 році учасники бойових дій мали б отримувати близько 9 тисяч гривень, але фактично виплатили лише 1,5 тисячі», – пояснює юристка Правозахисної Групи «СІЧ» Юлія Полєхіна.
Такі дії призвели до невдоволень у суспільстві. У той час на захист соціальних гарантій й верховенства права стали суди України.
У рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, Конституційний Суд України наголошував на тому, що “закон про Держбюджет” не може вносити зміни до положень інших законів, зупиняти чи відміняти їхню дію. Для цього мають використовуватися окремі закони.
Також у рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 Конституційний Суд звернув увагу на неконституційність такого механізму змін й підтвердив право ветеранів на отримання грошової допомоги в розмірі, що залежить від розміру мінімальної пенсії, встановленої на відповідний рік.
А Верховний Суд у зразковій справі від 29 вересня 2020 року № 440 зазначив, що закони чи інші акти, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їхню неконституційність КСУ, якщо інше не передбачено самим рішенням.
За словами Юлії Полєхіної, ветерани, чиї права були порушені, зверталися до суду. В позовних заявах вони посилались на вищевказані рішення Верховного та Конституційного судів й вимагали виплати допомоги до 5 травня в розмірі, передбаченому законом (тобто кратному мінімальній пенсії).
«Як показує практика, до 2022 року суди першої інстанції задовольняли такі позови. Але, щоб цього домогтися, людина мала спочатку розібратися, що вона має на це право і знайти в собі сили це право відстояти», – додає юристка.
Фактично питання із щорічною грошовою допомогою приборкали у березні 2023 року. Верховна Рада офіційно прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023 року. Щорічну виплату приурочили до Дня Незалежності України – 24 серпня. А також закріпили, що її порядок та розмір, визначає Кабмін в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Держбюджет України.
«Вони все врахували – й просто ухвалили новий закон. Тепер Кабмін безперешкодно може встановлювати будь-який розмір грошової допомоги, не прив’язуючись до мінімальної пенсії. Це означає мізерні виплати для військових. Отже, маємо те, що маємо», – обурюється юристка.
Підіграла цій ситуації Велика Палата Верховного Суду. У своєму рішенні від 14 травня 2025 року у зразковій справі вона зазначила, що цей вид державної допомоги не закріплений у Конституції України та не є складовою конституційного права громадян на соціальний захист (ст. 46 КУ), які не можуть бути скасовані законом. Тому Верховна Рада під час воєнного стану може змінювати умови, порядок та розміри цієї виплати окремим законом про внесення змін до існуючого законодавства.
«Уряду фактично дозволили жонглювати розміром державної допомоги.Велика Палата прийняла рішення, де зазначила, що ця норма неконституційною не визнавалася. Тобто вона залишається чинною. Тепер потрібно знову йти по колу: доводити її неконституційність та визнавати недіючою. А це дуже складний і тривалий процес», – каже Юлія.
Поки, на жаль, цей механізм навіть не запущено. Тож громадяни, для яких створювали цю державну підтримку, отримують лише її крихти.
Хто має право та які суми передбачені.
Станом на 2025 рік виплати виглядають так:
- 3100 гривень — для осіб з інвалідністю I групи внаслідок війни, а також для людей з особливими заслугами перед Україною;
- 2900–2700 гривень — для осіб з інвалідністю II та III групи внаслідок війни;
- 1000 гривень — для учасників бойових дій та Революції Гідності;
- 650 гривень — для членів сімей загиблих захисників, а також для вдів і вдівців, які не одружилися вдруге;
- 450 гривень — для інших категорій ветеранів війни, у тому числі колишніх в’язнів концтаборів та дітей партизанів.
Подяка звучить тихо, її відсутність болить гучно.
Слова «допомога» і «дякуємо» дають надію, але їхня сила вимірюється діями. Українська держава формально закріпила грошову виплату до Дня Незалежності. Проте якщо будь-яке виправдання на кшталт «на всіх не вистачає коштів» здатне підкосити підтримку ветеранів, значить, система хитається.
Щорічна разова допомога ветеранам це не пільга, якою можна маніпулювати. Це вдячність держави тим, хто захищає країну ціною власного здоров’я. Для колишніх військових ці гроші – це насамперед прояв поваги та ставлення.
Юлія Полєхіна наголошує – потрібний вплив суспільства та гарантійні зміни до закону!
«Той, хто ризикував своїм життям і здоров’ям, заслуговує на більше, ніж тимчасову виплату, яку можна змінити чи не заплатити через дірки у бюджеті».
Вона додає, що грошову допомогу важливо закріпити на законодавчому рівні так, щоб жоден уряд не міг її скасувати або зменшити. Щоб соціальні гарантії для військових були не інструментом для політичних жестів, а постійним обов’язком держави й суспільства.
«Повага до військових формується не лише словами вдячності, а й реальними кроками підтримки. Кожен має усвідомлювати, що ми маємо завтра завдяки тим, хто сьогодні у військовій формі взяв до рук зброю», – підсумовує пані Юлія.