Він – один із тих, хто не любить просити. Навіть тоді, коли дуже важко. Анар – родом з Азербайджану, але хоче жити в Україні, де зустрів дружину, де народилися його діти, у країні яку він полюбив, як каже, усім серцем. Останні 3 роки Анар бореться за громадянство, щоправда, без особливих успіхів, адже принципово не дає хабарів. Для бездушної бюрократичного машини Анар лише маленький гвинтик.
Анар – волонтер. Він живе у прифронтовому Торецьку і з 2016-го активно допомагає українській армії. Не для піару, звісно. Від душі. Він не рахує поїздки на передову і радіє, що зустрів багато щирих друзів – військових та волонтерів. У Краматорську, приміром, це Володимир Єлець. Однак…
Місяць тому сталася біда. Через помилку при пологах донька Анара – Анаш народилась з патологією. Ось тут знадобилася б соціальна допомога на дитину, на яку маленька Анаш має законне право. У неї є українське свідоцтво про народження, а у дворічного братика Фахраддін є навіть українське громадянство. Але для соціальної служби Торецька – цих дітей не існує. Вони, користуючись тим, що чоловік не знає українських законів, відмовляють у виплатах.
Від Анара вимагають ідентифікаційний код,знаючи, що він не може його отримати. Уявіть, батька у горі, який приходить до чиновників і просить допомоги, яка за українськими законами належить його дітям – і отримує відмову за відмовою…
Зараз крихітка Анаш у дуже важкому стані у Краматорській лікарні. Лише день лікування обходиться родині від 2 до 3 тисяч гривень. Наша юристка Юлія Полєхіна, вважає, що дітей Анара позбавили виплат незаконно, адже «іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, мають право на державну допомогу нарівні з громадянами України». І ми будемо домагатися від чиновників виконання Закону – або прямо, або через суд.
У Анара є чимало подяк від волонтерів та військових і одна з них: «За чуйність та здатність співпереживати та вміння підтримувати тих, то цього потребує». Але хто підтримає Анара тепер?