На запрошення ГО «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР З НАДАННЯ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ ВІД ТЕРОРИСТИЧНИХ ДІЙ НА СХОДІ УКРАЇНИ «ФОРПОСТ» Кіноклуб медіапросвіти з прав людини Docudays UA при ГО «Правозахисна Група «СІЧ» прийняв участь в інформаційно-освітній програмі для громадських активістів, делегатів від місцевих громад, представників місцевих органів влади, ЗСУ в Торецьку. Допомогу в організації заходу надала місцева Громадська організація «Твоє нове місто».
Нашою метою було організувати в рамках запропонованої дискусії «Громадянська активність в інтересах дотримання прав людини» обговорення прав людини на територіях, на які міжнародне гуманітарне право в умовах збройних конфліктів не розповсюджується.
І ми поїхали до Торецька. Невелике шахтарське місто на Донеччині завжди славилося своїм високоякісним вугіллям та неабиякою гостинністю. Сьогодні більшість шахт стоїть, за 2 км ведуться бойові дії, околиці час від часу обстрілюють, зруйнована будівля міськради не дає забути, в які часи довелося жити, а кількість населення зросла майже вдвічі за рахунок вимушених переселенців. Незмінною з минулих часів залишилися гостинність та чудові люди, яких там дуже багато, та от в мас-медіа й по телебаченню ні про місто, ні про його мешканців не згадується. А Торецьк живе, бореться, прагне змін і оновлення.
Для першої зустрічі ми свідомо відібрали для показу фільм не з колекції, а з освітніх програм для модераторів кіноклубів – «Що таке права людини», бо розуміли, що для багатьох присутніх на заході ця тема геть нова і не знайома, а пресловуте «верховенство права», що звучить час від часу, взагалі щось химерне. І хоча на заході були присутні громадські активісти й навіть представники місцевої влади, наші сподівання, нажаль, справдилися.
Фільм переглядали у режимі «стоп-кадру», акцентуючи увагу учасників на тому, що відповідають герої: «Ми допускаємо, що права є, та не думаємо, що це таке»; на етапах становлення прав людини; на тому, що лежить в основі цих прав – людська гідність та рівність всіх. Разом ми намагалися визначити, якими правами володіє кожен з нас лише тому, що він – людина, особистість.
А потім, поділившись на групи: влада, громадський сектор, пересічні громадяни, – учасники зустрічі вивчали Загальну декларацію прав людини та шукали відповідь на питання: які статті декларації захищають саме їх інтереси, допомагають їх відстоювати?
Слід зазначити, що несподіванкою у запропонованій грі стало те, що до групи громадських активістів потрапили службовці з міськвиконкому, а самі рішучі активісти на час перетворилися у представників влади і звичайних громадян.
Складніше за всіх прийшлося «владі». Спочатку вони з подивом зрозуміли, що ніяких правових засад для захисту своїх інтересів в Декларації не прописано, є лише обов’язок встановлення законних обмежень «виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві».
Відкриттям для усіх стало те, що особисті права кожної людини – понад усе, і ніхто, ні за яких обставин не може нас цих прав позбавити. Що ми не одинокі, не покинуті напризволяще – наші права є кому захищати.
Під час дискусії лунало багато слушних думок про необхідність порозуміння між представниками кожної групи не тільки під час гри, а й в реальному житті, про те, що в кожного є право голоса, право служити своїй країні і приймати участь в управлінні нею, що сьогодні не можна стояти осторонь, бо ми всі відповідальні за те, в яких умовах живемо, а в країні, яку зараз побачили під час обговорення, жити дуже не хочеться.
