До нас приходять люди. Постійно. Дуже різні люди. Іноді вони приносять такі перлини зради, розкопані власноруч, що ми, власне, не дуже розуміємо, як нам потім зрушити цю глибу. Конкретики? Будь ласка.
Сестра громадянина Н. пропрацювала (на хвилиночку!) в Нацбанку України 13 років. У 2015 році її та ще декілька тисяч людей скоротили через «оптимізацію» без заміни посади. Тим часом на звільнені місця продовжувався набір людей з комерційних структур. Загалом з 11 з копійками тисяч працівників НБУ мали звільнити близько семи. Без заміни посади, звісно. Під звільнення потрапляли люди переважно передпенсійного віку, який у НБУ починається років з сорока. Дискримінація? А як же.
Зараз ви (як і ми) здивуєтесь ще сильніше. Згідно внутрішнього розпорядження (!) правління НБУ, до кадрового резерву не включаються працівники віком: жінки від 50 років, чоловіки від 55. Це зрозуміло, що молодим у нас всюди дорога, але ж так брутально поводитися з людьми, які віддали організації половину трудового життя – на наш погляд – це свинство. І на погляд суддів Дніпровської апеляції теж. Сестру Н. поновили на займаній посаді рішенням суду (а ми пам’ятаємо про сім тисяч, так?) і далі почався взагалі прекрасний фінт вухами. Читайте уважно.
1 травня 2016 року працівників НБУ… вивели з держслужбовців. Відтепер трудові правовідносини регулюються внутрішніми розпорядженнями правління Банку, дістати які в вільному доступі – то є дуже велика проблема. І що цікаво, суд наразі може зафіксувати і підтвердити порушення трудового законодавства (та й Конституції в частині дискримінації), але вплинути, присікти та унеможливити подальше порушення закону він не може.
Наразі сестра нашого громадянина Н. знову звільнена, знову тривають судові процеси, а ми всією ПГ «СІЧ» ламаємо голови – звернутися одразу до ЄСПЛ або спробувати змусити протверезіти державну владу. Бо коли вони почнуть сікти де-факто рабів різками – буде бунт.
Коли ми щось придумаємо – обов’язково вам розкажемо, не перемикайтесь.
