Я запитала: куди мене везуть? – На розстріл. Мене повезли на розстріл.
Один раз мене вдарили дверима по нозі при черговому допиті так сильно, що м’які тканини і шкіра були розсічені. Часто навмисне направляли мене в одвірок або в стіну, коли я йшла з мішком на голові. Іноді я билася головою так сильно, що думала, втрачу свідомість. У цей момент я думала, що вони мене вб’ють.
Неодноразово мене вивозили кудись, погрожуючи розстріляти, це відбувалося постійно. Один раз мене відвезли в якесь холодне порожнє приміщення, схоже на склад або ангар. Мене поставили до стіни і сказали, що зараз розстріляють. У приміщенні пахло порохом. Мені було страшно. Так я простояла дуже довго: близько 30-40 хвилин і весь час чекала на постріл, але його не сталося.
Мене привезли додому в Горлівку. Там була вже моя мама, сусідка була. Все знімали на відео – як мене привезли, потім, не заводячи в квартиру, розповідали, що ось, шпигунка іноземної розвідки, тут вона проживала, ось її квартира, вона знімала об’єкти, передавала на ту сторону. Потім зайшли до мене в квартиру, показували, як я живу, де комп’ютер стояв, який забрали, подивилися на маму, і коли мене допитували, якщо я не говорила, вони весь час казали, якщо не будеш говорити, треба буде маму допитати. Літню жінку…”
Наведені цитати – не художній твір і не сценарій фільму. Це свідчення однієї з цивільних заручниць, яка звернулась до нас за допомогою. Жінка мешкала в Горлівці й була затримана під час перетину блокпосту самопроголошеної республіки у 2018-му. Її звинуватили у шпіонажі й зраді “батьківщині”, а для отримання потрібних свідчень – катували та погрожували вбити. Під час чергового звільнення заручників жінку вдалось доправити на підконтрольну територію, де вона надала розгорнуте пояснення щодо полону.
Пояснення – це розгорнутий документ, в якому у хронологічному порядку з максимальною деталізацією описуються всі обставини перебування у полоні. Він необхідний як цивільним заручникам, так і військовим, які потрапили в полон, для подальшого відновлення справедливості та покарання осіб, які вчиняли злочин. Зокрема, стосовно нашої героїні процес вже розпочався. Пояснення було оброблено і подано нашими колегами з
Українська Гельсінська спілка з прав людини – УГСПЛ
до Європейського суду з прав людини.
До національного суду ми готуємо позов щодо компенсації за неможливість користуватись власним майном. Також готується експертний висновок для обгрунтування суми моральної шкоди. Після подібних потрясінь вкрай важливою є психологічна допомога, яка надається
Громадська організація “Форпост”
. В подальшому ж на грунті цих пояснень буде проведена психологічна експертиза щодо масштабів отриманої травми та перспективи мінімізації її впливу.
Загалом, задокументовані свідчення в подальшому ляжуть в основу безлічі судових процесів як на національному, так і на міжнародному рівнях задля притягнення агресора до відповідальності. І чим більше пояснень – тим більше можливостей для правозахисників відстоювати права громадян та інформувати міжнародні організації про обсяги і тяжкість злочинів, що скоюються внаслідок російської збройної агресії.
Але перший етап – це збір свідчень, їх структурування й обробка. Юлія Полєхіна Юлія Полєхіна, юристка ГО “ПГ “СІЧ””, займається документуванням з 2015 року і за цей час напрацювала чимало практичних порад, як зробити цю важливу роботу ефективнішою та не такою травматичною.
Безкоштовна правова та психологічна допомога надається у рамках проєкту: «Боротьба з жорстоким, нелюдським, або принижуючим гідність поводженням чи покаранням і тортурами в Україні, комплексний та міжгалузевий підхід» за підтримки Євросоюзу.