Система державних виплат для звільнених цивільних з полону, покликана підтримати людей у найвразливіший момент, нині перетворюється на багатомісячне очікування без пояснень і правил. Юристка Правозахисної Групи «СІЧ» Юлія Полєхіна пояснює: навіть коли всі документи подані, а комісія вже визнала факт незаконного позбавлення волі внаслідок російської агресії, гроші можуть «висіти» від чотирьох до шести місяців. І це на тлі того, що для багатьох цивільних українців ці кошти є єдиним ресурсом для виживання після повернення з російської неволі.
Валентин – цивільний українець, який був незаконно затриманий і перебував у російській неволі. Після повернення в Україну він потрапив у колесо бюрократії та не розумів як рухатись далі:
«Моє житло залишилось в окупації, родина за кордоном, а мені потрібно було десь жити. І це не та ситуація, коли я міг одразу знайти роботу і почати заробляти. Потрібно відновити документи, пройти реабілітацію. Все це потребує часу і грошей на життя», – розповідає Валентин.
Тоді чоловіку порадили звернутись до юристки Правозахисної Групи «СІЧ» Юлії Полєхіної, яка допомогла йому у підготовці документів і поданні на встановлення факту незаконного позбавлення волі. Як виявилось, шлях до встановлення цього факту не швидкий, а отримання державних виплат потрібно очікувати місяці.
Юристка розповідає, що частина звільнених повертається фактично без документів: з однією довідкою про звільнення. Попри обіцянки допомоги, відновлення паспорта й коду часто лягає на самих людей. Їм «обіцяють», що все організують, але тижні минають, нічого не змінюється – і люди самостійно йдуть у ЦНАП. Виготовлення документів триває понад місяць, а весь цей час вони мають їздити, як мінімум, у лікарні та на слідчі дії.
«Люди ходять містом з одними довідками про звільнення. Патруль може зупинити – і все, вони абсолютно незахищені. Без паспорта й ідентифікаційного коду, навіть рахунок у банку неможливо відкрити», — каже Юлія.
Пів року без підтримки
Законом чітко прописано: лише один орган має право офіційно встановлювати факт незаконного позбавлення волі внаслідок російської агресії. Це комісія при Міністерстві розвитку громад та територій (Мінрозвитку). Саме її рішення відкриває людині доступ до державних виплат і подальших процедур.
«Навіть коли комісія працює швидко, виплата може затримуватися до пів року, – каже Юлія Полєхіна. – Мій заявник, звільнений у травні, отримав рішення вже в червні, але станом на кінець жовтня грошей немає».
Раніше очікування після рішення комісії займало близько трьох місяців. Тепер строки стабільно збільшуються до чотирьох–п’яти. Для багатьох це критично. Люди повертаються без житла й роботи, з необхідністю лікування та участі у слідчих діях.
Комісія засідає раз на квартал, але коли саме – невідомо
Процедура розгляду також затягує строки. Комісія при Мінрозвитку збирається приблизно раз на три місяці, проте графік не оприлюднюють. Якщо людина подалась перед самим засіданням – рішення буде швидко, якщо ні – чекатиме ще квартал.
У підсумку виходить так: до трьох місяців на рішення комісії, ще чотири–п’ять місяців на виплату. Формально це ніде не прописано, тож немає й механізму для оскарження.
Хто контролює процес?
«Ми не розуміємо, де саме все зависає – між комісією та казначейством або між різними органами. Немає встановлених строків, тому немає й способу вплинути», – каже Юлія Полєхіна.
За цей час люди живуть у хостелах, платять за лікування й чекають.
«Їм кажуть тільки одне: чекайте. А десь жити потрібно зараз», – підсумовує вона.