Мати загиблого військовослужбовця Валентина за підтримки правозахисників змогла пришвидшити виконання рішення по пенсії, яке держава відкладала “в довгу чергу". Йдеться про перерахунок пенсії та виплату доплати, яку Пенсійний фонд формально нарахував, але фактично не виплатив — посилаючись на нестачу бюджетних асигнувань і порядок черговості.
Судовий «глухий кут»
У квітні 2024 року Окружний адмінсуд став на бік Валентини й зобов’язав ПФУ провести перерахунок, нарахувати та виплатити пенсію по втраті годувальника. Рішення набрало законної сили, було відкрите виконавче провадження.
Водночас, фонд повідомив державного виконавця: перерахунок зроблено, але виплата можлива тоді, як будуть гроші.
«Виплати за рішеннями суду держава здійснює у порядку черги — за датою, коли рішення набрало законної сили. Тобто, навіть якщо гроші нараховані, їх виплатять лише тоді, коли на це виділять кошти з бюджету й дійде черга», – пояснює адвокатка Правозахисної Групи «СІЧ» Марина Кіптіла, яка допомагає матері загиблого воїна вибороти право на відповідну пенсію.
В результаті, виконавче провадження закрили. Жінці залишалося чекати роками, доки держава згадає про її право.
Законодавча «зачіпка»
У грудні 2024-го набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства. Вони дозволяють змінювати спосіб виконання рішення: якщо орган влади протягом двох місяців після рішення суду не виплачує пенсій чи соцвиплати, суд може постановити не «зобов’язати виплатити», а прямо «стягнути кошти».
«Ці зміни внесені для того, щоб не чекати роками на виконання рішень по пенсійним та соціальним виплатам», — пояснює адвокатка.
Судова лотерея
Марина Кіптіла звернулася до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення з «зобов’язати виплатити» на чітке «стягнути кошти». Це означало — замість чекати черги, добиватися стягнення за рахунок коштів державного бюджету. Але, тут зіграла роль так звана «судова лотерея».
У заявниці Валентини було в суді дві справи: одна — про доплату до пенсії, інша — про перерахунок пенсії по втраті годувальника. Перша справа потрапила до судді, який застосовує нову норму закону і задовольнив заяву. Друга — до судді з протилежним підходом: він відмовив, мотивуючи, що таке рішення нібито виходить за межі первісного позову.
«Фактично суд сказав: ви хочете нового рішення, якого раніше не було, а цього робити не можна на етапі виконання», — пояснює Марина Кіптіла.
Апеляція: справедливість можлива
Адвокатка не зупинилася й подала апеляцію. 24 вересня 2025-го Третій апеляційний адмінсуд визнав: вимога змінити спосіб виконання є обґрунтованою і став на бік матері загиблого. Тобто, Пенсійний фонд має не просто «обіцяти» виплатити, а реально сплатити нараховану суму.
«Це рішення апеляції показує: навіть якщо на рівні першої інстанції людині відмовили, не варто опускати руки. Є механізм, який змушує державу виконати свої зобов’язання», — підкреслює вона.
Що далі?
Наступний крок — пред’явити виконавчий лист разом із постановою апеляційного суду до відповідної Державної казначейської служби, аби стягнути кошти безпосередньо з рахунків Пенсійного фонду.
«Ми довели, що чекати роками в черзі не обов’язково. Закон дає інструмент, і ми його використали», — резюмує адвокатка.
За аналізом правозахисниці, у цьому адмінсуді 19 суддів погоджуються на зміну способу виконання, а 7 — відмовляють. Водночас, справа Валентини може бути прикладом для інших родин, які застрягли в «черзі на виплати».
«Тож рішення щодо стягнення нарахованої суми свідчить про те, що навіть у системі, яка любить відкладати все на потім, є інструменти, які змушують державу їх все-таки виконувати», — резюмує адвокатка.
Проєкт Civil Society Promoting Resilience in Ukraine реалізується консорціумом на чолі з Danish Red Cross у партнерстві з Danish Refugee Council та Dignity та за підтримки Міністерства закордонних справ Данії.