Як у Дніпрі вчилися чути ветеранів та об’єднувати громади
Днями у Дніпрі команда Правозахисної Групи «СІЧ» провела важливий дводенний воркшоп, присвячений довірі, діалогу та участі ветеранів і їхніх родин у житті громад. Попри безпекові обмеження воєнного часу та суворі протоколи, захід об’єднав понад 20 учасників із різних куточків Дніпропетровщини, зокрема з Нивотрудівської і Новопільської громад Криворізького району та Могилівської і Миколаївської громад Дніпровського району, а також міста Дніпро. Серед них були працівники місцевого самоврядування, громадські активісти, представники міського Департаменту ветеранської політики, рідні військових, в тому числі загиблих, та самі захисники і захисниці.
Головна мета зустрічі – навчити владу, суспільство та ветеранів говорити на рівних, разом визначати потреби та створювати реальні програми підтримки, не чекаючи «ідеальних умов», а виходячи з наявних ресурсів.
Від розпачу до синергії: народження горизонтальної мережі
Головним викликом, із яким організатори зіштовхнулися на етапі підготовки, став типовий для невеликих громад синдром «ресурсної депресії». У багатьох представників місцевої влади та активістів опускалися руки: хронічний брак бюджетів, кадровий голод та відчуття безпорадності перед масштабністю ветеранської політики створювали стійку ілюзію того, що на місцях нічого змінити неможливо.
Проте жива робота та професійне модерування швидко змістили фокус із пошуку зовнішніх виправдань на інвентаризацію внутрішньої сили. Активну участь у фасилітації процесу та налагодженні діалогу взяв експерт Правозахисної Групи «СІЧ» із взаємодії з органами місцевого самоврядування Сергій Кривонос, який спільно з іншими членами команди допоміг учасникам знайти спільну мову і побачити реальні межі повноважень та можливостей одне одного. Це дозволило зняти початковий скепсис, вирівняти інформаційне поле і прийти до розуміння: впливати на процеси та створювати щось дієве можна лише разом, об’єднавши зусилля.
Показовим став досвід учасників з Миколаївки. Приїхавши на захід із чітким переконанням, що їхня громада немає інструментів для якісних змін, у процесі командної роботи вони виявили: найцінніший капітал уже є на місцях.
«Це люди, яких мотивує на зміни злість, коли щось не виходить, яких просто потрібно інтегрувати у спільне поле, пропонувати їм чіткі алгоритми і спільнодію у виборі вектору розвитку ветеранської політики, постійно заохочувати та підтримувати цю активність», – вважає Сергій Кривонос.
Воркшоп довів: реальна синергія народжується тоді, коли влада і громадськість перестають висувати взаємні претензії та починають бачити людський потенціал всередині своєї території.
Важливим маркером заходу стала повна відсутність «кабінетних бар’єрів». Очільник Департаменту ветеранської політики Дніпра Антон Малий та його заступник Едгар Яценко (які самі є ветеранами війни) не просто виступили з офіційними промовами, а повністю інтегрувалися в роботу. Вони нарівні з усіма працювали в командах, виконували практичні завдання та презентували ідеї. Це задало новий стандарт взаємоповаги між посадовцями та звичайними громадянами.
Величезний відгук викликала презентація активіста Артема Єрохіна, представника громадської організації «Вшануй!». Він пішки подолав 1800 кілометрів від Дніпра до Ужгорода, щоб дослідити, як у різних громадах впроваджують загальнонаціональну хвилину мовчання. Цей живий досвід наочно довів усім присутнім: гідне вшанування пам’яті полеглих героїв – це фундаментальна цінність, яка вимагає інституційної наполегливості, а не технічних виправдань. Приклад Артема мотивував представників сільських громад і міста Дніпро шукати можливості для солідарності на місцях.
Окремою сильною частиною воркшопу став виступ очільниці управління цивільно-військового співробітництва штабу Командування Десантно-штурмових військ ЗСУ Тетяни Браницької. Вона презентувала інноваційну програму професійної перекваліфікації та працевлаштування ветеранів із важкими пораненнями і ампутаціями безпосередньо у військових структурах. Пані Тетяна залишила громадам телефон гарячої лінії і власний контакт для цілодобового супроводу таких кейсів, а також дала чіткі алгоритми дій щодо допомоги звільненим із полону та взаємодії місцевої влади з військовими частинами.
Пряма, відкрита та емпатична позиція жінки-офіцера та її готовність бути на зв’язку 24/7 транслювали аудиторії чіткий сигнал поваги з боку Збройних Сил України. Палка та предметна дискусія навколо її виступу привнесла унікальний ціннісний імпульс у загальну динаміку заходу та перетворила навчання на простір живої співпраці.
Простір поваги: чому родинам героїв не потрібна жалість
Дводенна дискусія оголила надзвичайно делікатну, але критичну проблему суспільства – культуру взаємодії з сім’ями полеглих воїнів: наскільки гостро наше суспільство потребує правильних наративів щодо родин загиблих захисників. Аналізуючи виступи матерів, які втратили на війні своїх дітей, учасники дійшли принципового консенсусу: сучасне цивільне середовище має кардинально змінити свій підхід від «співчутливої жалості» до «інституційної поваги». Жалість капсулює біль і віддаляє людей, тоді як родини потребують безумовного визнання того грандіозного внеску, який зробили їхні рідні. Гідна, системна комеморація (вшанування пам’яті) на місцях – це не формальний обов’язок влади, а залізобетонний фундамент, на якому має будуватися будь-яка комунікація у громаді.
«Для нас було принципово важливо створити безпечний простір, де голос кожної громади та кожної родини буде почутим. Ветерани та їхні сім’ї – це не пасивні отримувачі допомоги, а активні суб’єкти змін у суспільстві. Наша мета – допомогти органам місцевого самоврядування побачити цей потенціал і почати будувати реальне партнерство на місцях», – зазначає виконавча директорка Правозахисної Групи «СІЧ» Наталія Кожина.
Замість висновку: вогник, що єднає
Воркшоп показав, що реформування взаємодії між цивільними, громадами та ветеранами – це не про заповнення паперів чи написання сухих стратегій. Це про живу людську присутність і дієві зв’язки. Учасники роз’їжджалися із щирою вдячністю за захід, адже кожен відчув важливість цієї зустрічі: це і нові контакти, і прямий обмін унікальним досвідом, і чітке розуміння складних проблем та алгоритмів дій у ветеранській політиці.
«Такі зустрічі неймовірно важливі, адже об’єднують разом однодумців і допомагають глибше відчути, чим живе ветеранська спільнота та як реально їй допомогти. Наше спільне завдання – створити середовище, де наші Воїни відчуватимуть підтримку й після повернення додому. Для мене воркшоп став можливістю детальніше розібратися в цьому питанні: від суспільних настроїв до законодавчих обмежень. З волонтерами, ветеранами та представниками влади ми обговорювали потенціал наших громад, ділилися ідеями та баченням майбутнього. Я щиро рада, що стала частиною цієї важливої справи, знайшла тут стільки небайдужих, свідомих людей і отримала простір для дій», – поділилась мати загиблого Героя, членкиня ГО «Родина Янголів», Яна Вороніна.
Два дні складної, але щирої роботи довели: коли ми об’єднуємося навколо спільних цінностей, будь-які труднощі перетворюються на практичні завдання, а Правозахисна Група «СІЧ» продовжує підтримувати громади на цьому шляху до солідарності та взаємоповаги.
«Цей воркшоп став першим, емоційним та ціннісним етапом нашої великої спільної роботи. Ми змогли закласти міцний фундамент довіри та вирівняти інформаційне поле між громадами області. Наступним кроком “СІЧі” стане проведення практичного тренінгу, який допоможе учасникам остаточно закріпити побудовану взаємодію на практиці та перетворити напрацьовані ідеї на чіткі дорожні карти дій у своїх громадах», – підсумувала координаторка проєктів організації Віра Хоменко.
Проєкт «Формування екологічної системи підтримки ветеранів та постраждалих від війни на рівні окремих громад Дніпропетровської області» реалізується за підтримки Федерального уряду Німеччини у межах програми Civil Peace Service Ukraine – GIZ ZFD.