Правозахисна Група “СІЧ" запустила адвокаційну кампанію #InVisible на підтримку українських цивільних в російській неволі. Поширте цю інформацію – невидимі цивільні мають бути видимими!
Наша ціль – консолідувати зусилля громадського сектору, української влади та міжнародної спільноти у боротьбі за звільнення українських цивільних.
Задля цього ми створили цикл документальних фільмів «Листи незламності», в яких через реальні історії українських бранців Кремля – розповідаємо про масштаб злочинів, які коїть агресор і які воліє приховати.
Мета кампанії – зробити цивільних видимими та сприяти створенню правового механізму їхнього звільнення.
“Викрадення та утримання у полоні цивільних – це міжнародний злочин, який агресор усіма силами приховує. Мовчати – означає підтримувати злочин агресора. Не можна мовчати. Сьогодні потрібно робити усе можливе, аби невидимі заручники стали видимими та був створений реальний механізм їх звільнення!”, – пояснює Ольга Волинська, директорка з розвитку ПГ «СІЧ».
«Листи незламності» – це три історії, в яких діти полонених пишуть їм листи. Їх батьків – цивільних українців затримали російські військові і вони досі перебувають у полоні держави-агресорки. Нині ми проводимо покази фільмів та організовуємо дискусії.
Перша історія – про Юрія Кайова, волонтера з Херсона, якого схопили у полон просто під час евакуаційного рейсу.
Юрій у складі місії Червоного Хреста привозив гуманітарну допомогу мешканцям окупованого Херсону, а з міста – вивозив людей, які потребували евакуації. Під час одного з рейсів його схопили у полон.
“Чоловіку не лише не повідомляють причини затримання, а силою зброї та катувань змушують підписувати порожні документи. Він пережив не лише катування струмом, побиття, а й голод, через що схуд на 25 кг…”, – розповідає Ольга Кайова, дружина Юрія.
Друга історія – про колишнього військового Геннадія Щербаня з Гостомелю.
Російські військові викрали Геннадія Щербаня прямо з його будинку у Гостомелі. Це трапилося у березні 2022 року. Уже два роки родина не має з ним жодного зв’язку…Колишнього військового, за словами свідків, змушували перейти на російський бік, але він відмовився:«Я проти свого народу не піду!». Це і стало основною причиною затримання чоловіка, який залишився у Гостомелі, аби доглядати важкопоранену сусідку. Його дружина та син встигли виїхати з окупованого міста.
«Росіяни руйнували будинки, подвір'я, мародерили. В останньому смс мій чоловік написав, що військові обшукали наш будинок, побачили його військові документи, але він відмовився перейти на їхній бік. Потім зв’язок з ним зник», – згадує дружина Світлана.
Зараз Геннадія Щербаня незаконно утримують у Мордовії, за словами звільненого полоненого. Дружина намагається встановити із ним зв'язок, передати речі та ліки, але керівництво колонії у цьому відмовляє і навіть заперечує перебування там чоловіка. Хоча сьогодні існує офіційне підтвердження утримання Геннадія у рф.
Третя історія – про журналіста Сергія Цигіпу з Нової Каховки. Він активно займався волонтерською допомогою цивільним, коли місто потрапило під окупацію рф. У той день він доправляв ліки до сусіднього Таврійська. Російські військові затримали чоловіка на блокпості 12 березня 2022 року. З тих пір він перебуває у полоні держави-агресорки. Дружина Олена після довгих пошуків, вперше побачила інформацію про чоловіка у російських пропагандистських ЗМІ.
“Я знайшла те інтерв’ю у росзмі, передивилась і була шокована тим, що вони зробили з моїм Сергієм. Він дуже погано виглядав. Вони називали Сергія «старшим офіцером Сил спеціальних операцій ЗСУ, який переїхав до РФ». Це – цілковита російська брехня. Вочевидь Сергія сильно били, аби змусити критикувати дії української армії на камеру”, – згадує дружина Цигіпа Олена.
Сергія Цигіпу засудили до 13 років позбавлення волі за вигаданою статтею. Відомого блогера та українського активіста звинуватили у “шпигунстві” та протидії так званій “спецоперації”. Основною ж причиною вироку стала активна проукраїнська позиція. Дружина знайшла чоловікові незалежного адвоката і зараз боротьба за його свободу триває.
За словами Уповноваженого ВР України з прав людини Дмитра Лубінця, на сьогодні понад 14,000 цивільних перебувають у російському полоні, через що тисячі дітей позбавлені можливості рости у повних та щасливих сім’ях. Вони не мають змоги бачитися та спілкуватись зі своїми батьками, адже Росія усіма силами приховує свій злочин: не підтверджує інформації про затриманих та не надає доступу міжнародним організаціям до місць утримань. Незалежні адвокати не мають доступу до незаконно ув’язнених цивільних, тому захищати їх просто нікому.
Цивільні позбавлені доступу до незалежних адвокатів, а маріонеткові суди на окупованих територіях та РФ виносять заздалегідь визначені вироки і присуджують їм по 10-20 років за гратами. Незаконно ув’язненим не надають медичну допомогу, піддають тортурам та іншому жорстокому поводженню.
Ці міжнародні злочини стали масштабним інструментом залякування мирного населення на окупованих територіях, тому так важливо поширювати свідчення постраждалих та створювати дипломатичний і політичний тиск на агресора.
Ми разом з іншими правозахисними організаціями вже підготували відкриту офіційну заяву. ЇЇ ми відправляємо до комітетів ООН, ПАРЄ, інших міжнародних організацій та до держав Ради Європи із закликом до більш активних дій по підтримці українських цивільних в російському полоні. Листи дітей полонених та свідчення рідних долучено до заяви.
Закликаємо і вас також підписати заяву за посиланням.
Кожна хвилина і кожен день зволікання – це ризик втратити ще одне життя за гратами російських катівень. Про це потрібно нагадувати усьому світу!
Не мовчи! Пошир цю статтю – і допоможи цивільним у російській неволі стати видимими!