Розповімо детальніше про результати дослідження, яке презентувала у Варшаві на сайд-івенті у рамках зустрічі країн-учасниць місії ОБСЄ (HDIM) наша юристка та правозахисниця Юлія Полєхіна. Вона розповіла про стан розслідування злочинів, які були скоєні під час збройного конфлікту на Сході України. Правозахисники вивчали матеріали 35 кримінальних проваджень протягом січня-серпня 2018-го року.
Збройна агресія Російської Федерації проти України спричинила безпрецедентну вакханалію порушень прав людини, яку наша країна не знала за всі роки своєї незалежності. Особливо кричуща ситуація склалась на окупованих територіях, де мали місце численні випадки умисних вбивств та позасудових страт, викрадень та катувань людей,
Зокрема, з квітня 2014-го по кінець червня 2018-го до ЄРДР у Донецькій області були внесені відомості про 7341 кримінальне правопорушеня, пов’язане із проведенням АТО. На сьогодні розкрито лише 245 злочинів.
У справах про зникнення військовослужбовців за місцем служби безпосередні командири, на думку правозахисників, намагалися приховати ці факти і починали розслідування із значною затримкою. В одному випадку – лише через три дні, а в іншому – через два тижні… І щоразу причиною зникнень вважали самовільне залишення бійцями місця дислокації.
Ще одне порушення – поверхневе розслідування злочинів насильницьких смертей військових за місцем служби. За даними Військової прокуратури ООС, небойові втрати за 2017 рік склали 827 військових. Основною причиною цих втрат військова прокуратура назвала вживання алкоголю. Напевне, спираючись на цю статистику, слідство, як правило, висуває лише одну версію смерті: самогубство, і не перевіряє інші, зокрема, версію умисного вбивства, інсценованого під самогубство. Хоча такі докази є.
У справах про викрадення цивільних осіб учасниками незаконних збройних формувань, слідчі «забувають» складати фотопортрети, схеми та карти місць несвободи, а також – аналізувати фото та відео докази з відкритих джерел.
Є ще одна категорія порушень – відсутність реакції правоохоронців на пограбування військовими цивільного майна. Мова йде про використання ЗСУ житла цивільних осіб у якості захисних споруд. Частина місцевих мешканців з розумінням ставиться до такої «військової необхідності», однак у людей викликають обурення систематичні факти пограбування житла та відсутність адекватної реакції на них правоохоронців.
У справах про захоплення житла на окупованій території органи Національної поліції часто відмовляють у внесенні відомо¬стей до ЄРДР, посилаючись на відсутність можливості перевіри¬ти відповідні факти. Потерпілі часто навіть не оскаржують таку бездіяльність правоохоронців.
Правозахисники зробили висновок, що правоохоронна та судова системи виявилися неготовими до наслідків збройної агресії, через що державу охопила тотальна безкарність, коли переважна більшість осіб, які вчинили злочини на території конфлікту, не понесли жодного покарання.
За результатами дослідження правозахисники підготували пакет рекомендацій Верховній Раді України, мі¬ністерствам юстиції, оборони, МВС, Генеральній прокуратурі та Національній поліції.