Після завершення активної фази збройної агресії перед державою постає завдання не лише відновлення, а й формування цілісної політики постконфліктного переходу. Національна стратегія перехідного періоду визначає ключові напрями перехідного правосуддя та слугує «дорожньою картою» взаємодії держави, громадянського суспільства й міжнародних партнерів. Аналітик Правозахисної групи «СІЧ» Віктор Філатов вже пояснював зміст, роль і завдання Першого та Другого розділу цієї Стратегії. У цьому матеріалі читайте його аналіз Третього розділу цього документу. А саме: критерії оцінки та очікувані результати реалізації Нацстратегії перехідного періоду.
Актуальність та сфера застосування
Третій розділ Національної стратегії перехідного періоду відіграє ключову роль у формуванні цілісної та завершеної моделі державного управління в умовах постконфліктного переходу. Саме тут визначено, яких результатів держава прагне досягти та як вимірюватиметься ефективність кожного зі стратегічних напрямів.
«Призначення Третього розділу — чітко зафіксувати очікувані результати реалізації Стратегії та систему критеріїв, за якими можна об’єктивно оцінити її виконання», — пояснює аналітик Правозахисної групи «СІЧ» Віктор Філатов.
Очікувані результати відображають пріоритети державної політики та слугують зрозумілими орієнтирами для органів влади, місцевого самоврядування і суспільства загалом. Вони дозволяють узгодити стратегічні цілі та оцінювати реальний поступ постконфліктних трансформацій.
Критерії оцінки ефективності, у свою чергу, дають змогу систематизувати зміни, що відбуваються у перехідному суспільстві. Вони створюють основу для регулярного моніторингу реалізації Стратегії та дозволяють своєчасно виявляти ризики, недоліки й управлінські помилки з подальшим коригуванням державної політики.
«Наявність чітких критеріїв робить Стратегію не декларативною, а практичною — такою, що підлягає перевірці та корекції», — наголошує Віктор Філатов.
Очікувані результати та критерії оцінки ефективності
Національна стратегія перехідного періоду передбачає, що кожен напрям перехідного правосуддя має власні очікувані результати та систему кількісних і якісних показників. Такий підхід забезпечує прозорість, підзвітність і можливість порівняння результатів реалізації Стратегії.
1. Інституційні реформи та реінтеграція тимчасово окупованих територій
Очікувані результати:
- повноцінне відновлення роботи органів державної влади та місцевого самоврядування на деокупованих територіях;
- реалізація реформ у сфері національної безпеки і оборони з метою посилення обороноздатності держави;
- підвищення базових стандартів життя населення, зокрема рівня доходів і доступності соціальних послуг;
- впровадження системних реформ у ключових сферах суспільного життя з акцентом на інноваційні управлінські рішення.
Критерії оцінки:
- кількість внутрішньо переміщених осіб, які повернулися на деокуповані території;
- кількість та якість реалізованих інституційних реформ;
- рівень суспільної довіри до моделі перехідного правосуддя;
- динаміка соціально-правових показників (рівень злочинності, корупції, соціальних конфліктів).
2. Кримінальне переслідування, люстрація та притягнення до відповідальності
Очікувані результати:
- створення та запуск міжнародного механізму кримінального переслідування за воєнні злочини;
- ухвалення законодавства про амністію для окремих категорій осіб відповідно до міжнародних стандартів;
- завершення процедур люстрації та усунення впливу попередніх політичних еліт;
- практичне застосування механізмів кримінального переслідування винних осіб;
- запровадження гарантій прав осіб, притягнутих до відповідальності.
Критерії оцінки:
- кількість відкритих кримінальних проваджень за фактами воєнних злочинів;
- рівень інституційного та політичного опору перехідним процесам;
- рівень безпеки для повернення та реінтеграції переміщених осіб.
3. Пошук правди та меморіалізація
Очікувані результати:
- створення комісій правди та запуск системного документування воєнних злочинів;
- реалізація стратегії протидії інформаційному впливу держави-агресора;
- забезпечення участі жертв конфлікту у діяльності перехідних інституцій;
- врегулювання механізмів державно-приватного партнерства у постконфліктному відновленні;
- функціонування національної онлайн-платформи суспільного діалогу.
Критерії оцінки:
- кількість створених і дієвих перехідних інституцій;
- кількість ухвалених нормативно-правових актів;
- кількість задокументованих воєнних злочинів;
- кількість жертв, які подали заяви про завдану шкоду.
4. Репарації та відшкодування шкоди жертвам конфлікту
Очікувані результати:
- запровадження міжнародних і національних механізмів стягнення репарацій;
- забезпечення компенсації моральної та матеріальної шкоди жертвам конфлікту;
- впровадження програм індивідуальної відповідальності окремих категорій осіб;
- застосування міжнародних стандартів документування злочинів;
- визначення критеріїв причинно-наслідкового зв’язку між шкодою та збройним конфліктом.
Критерії оцінки:
- динаміка реалізації репараційних програм;
- кількість ухвалених рішень про компенсацію шкоди.
5. Забезпечення неповторення збройного конфлікту
Очікувані результати:
- усунення ключових ідеологічних і політичних чинників суспільного розколу;
- формування громадянського суспільства на засадах єдності та поваги до пам’яті жертв;
- отримання міжнародно-правових гарантій безпеки України;
- забезпечення членства України в Європейському Союзі та НАТО.
Критерії оцінки:
- рівень залученості громадянського суспільства та постраждалих громад;
- ефективність міжнародно-правових і політичних механізмів підтримки.
Виконання та оцінка Стратегії
Реалізація Національної стратегії перехідного періоду здійснюється протягом перехідного періоду, тривалість якого визначає Верховна Рада України. За необхідності цей строк може бути скоригований з урахуванням фактичного перебігу та результативності перехідних процесів.
Рішення про зміну тривалості перехідного періоду ухвалюється на підставі аналізу щорічних звітів щодо ефективності реалізації Стратегії та рівня досягнення поставлених завдань.
Координацію реалізації Стратегії забезпечують органи державної влади, місцевого самоврядування та інститути громадянського суспільства за підтримки міжнародних організацій, зокрема ООН, Ради Європи, ОБСЄ, Європейського Союзу та інших партнерів.
Оцінка виконання Стратегії здійснюється Кабінетом Міністрів України щорічно. Відповідний звіт оприлюднюється не пізніше жовтня кожного року. За його результатами формується план заходів на наступний рік. Після завершення перехідного періоду готується підсумковий звіт про ефективність реалізації Стратегії.
Висновки
Національна стратегія перехідного періоду є довгостроковим документом стратегічного планування, спрямованим на подолання наслідків збройного конфлікту та формування умов для сталого демократичного розвитку України.
Усі перехідні ініціативи мають бути системними, цілеспрямованими та регулярно оцінюватися на основі чітко визначених кількісних і якісних критеріїв. Це забезпечує об’єктивність оцінювання, підзвітність органів влади та можливість своєчасного коригування державної політики.
«Міжнародний досвід є важливим орієнтиром, але не замінює національну модель перехідного періоду, яка має враховувати український контекст і реальні виклики», — підкреслює Віктор Філатов.
Особливе значення в межах Стратегії надається участі громадськості та жертв конфлікту — як у формуванні національної пам’яті, так і в оцінці ефективності перехідних механізмів. Саме така участь підвищує легітимність ухвалених рішень і узгоджує інтереси держави та суспільства.
Система критеріїв оцінки сформована таким чином, щоб кожен показник мав чітке змістовне наповнення та підлягав практичному вимірюванню. Очікувані результати враховують національний контекст, характер загроз і викликів та відображають прагнення українського суспільства до справедливості, безпеки й сталого розвитку.
_________________
Матеріал підготовлений у межах Проєкту «Імпульс», що реалізовується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції.