Поранення отримане на фронті не закінчується лікуванням у шпиталі. Для багатьох військових далі починається інша, тиха, але сповнена відчаєм війна за відновлення порушених прав. Зокрема – виплати законного грошового забезпечення.
Колишній військовослужбовець Станіслав (ім’я змінено) після багаторічної служби та тяжкої травми був звільнений за станом здоров’я. Але при звільненні, військова частина не виплатила йому належне грошове забезпечення в повному обсязі. Самотужки сперечатися з керівництвом частини виявилося справою безнадійною, тож чоловікові довелося шукати правового захисту для того, щоб йти до суду. Він звернувся до адвокатки Марини Кіптіли, яка взялася за справу та підготувала позов в інтересах Станіслава. Суд визнав вимоги обґрунтованими й зобов’язав частину провести повне нарахування коштів та виплати, проте радіти було занадто рано. Виявилося, що навіть виграний суд – ще далеко не гарантія відновлення порушених прав.
«На жаль, навіть позитивне рішення суду не означає, що військовий одразу отримає свої кошти. Дуже часто починається новий етап – боротьба за виконання цього рішення. Саме з такою проблемою ми стикнулися в цій справі», – пояснює адвокатка Марина Кіптіла.
Військова частина звернулась до суду апеляційної інстанції, але нічого не добилась. Судді стали на бік колишнього військового. Тоді частина просто повідомила, що гроші нараховані, але виплатити їх не можуть. Мовляв, у них немає бюджетних асигнувань. Коли минуло кілька місяців без результату, адвокатка змушена була знову звертатися до суду. Цього разу – з вимогою змінити спосіб виконання рішення.
«Ми просили не просто “зобов’язати виплатити”, а вже конкретно “стягнути” з військової частини вже нараховану суму. Суд погодився, і це дало можливість отримати результати», – розповідає Марина.
Після цього кошти таки перерахували через Казначейство. Але й тут, як виявилось, не обійшлось без сумних “сюрпризів”. Військовому виплатили гроші без компенсації податку на доходи фізичних осіб (ПДФО – 18%). Для Станіслава це становило майже 40 тисяч гривень, хоча за законодавством частина мала повернути суму ПДФО військовому одразу.
«Навіть якщо людина вже звільнена зі служби, це не знімає з військової частини обов’язку компенсувати цей податок. Якщо затримка сталася з вини самої частини, відповідальність лежить саме на ній», – наголошує адвокатка.
Сьогодні через незаконні дії військової частини захист порушеного права Станіслава знов продовжується в суді. Загалом, ця справа, де закон від початку повністю на боці колишнього військового, триває вже більше, ніж рік. Подібні випадки, на жаль, чисельні.
Через небажання військових частин виконувати свої обов’язки належним чином, постраждалим військовим доводиться долати тривалий шлях судових проваджень, доводячи знову й знов очевидні речі.
Чому в державі, незалежність якої вже четвертий рік значною мірою забезпечується зусиллями військових, питання відповідальності за дотримання їхніх прав залишається неврегульованим? Чому замість зосередитися на відновленні та поверненні до цивільного життя, ці люди змушені витрачати час і ресурси на складні та виснажливі процедури, щоб реалізувати гарантовані їм права? Порушення цих питань у публічному просторі свідчить про системну потребу в ефективному та дієвому правовому захисті військових, як невід’ємну складову державної політики.
_________________
Проєкт Civil Society Promoting Resilience in Ukraine реалізується консорціумом на чолі з Danish Red Cross у партнерстві з Danish Refugee Council та Dignity та за підтримки Міністерства закордонних справ Данії.