На Україну невблаганно насуваються місцеві вибори, які можуть підвищити градус напруження в суспільстві. Сплеск громадянської активності, зокрема, його протестної складової, виведе електорат з карантинного анабіозу та ймовірно знайде своє втілення у мітингах і вуличних акціях. Ми далекі від думки, що ситуація сягне такого розмаху, як спостерігався у Білорусі, але вважаємо, що освіжити в пам’яті відповідні норми права, а також подбати про засоби особистої безпеки, буде не зайве.
Під час вебінару “Безпека під час мирних зібрань і вуличних акцій” ми нагадали активістам і активісткам, правозахисникам та правозахисницям про те, якими нормами Європейського та національного права регулюються мирні зібрання, які є зобов’язання в держави відносно учасників і учасниць акцій, які дії правоохоронців законні, а які – ні. Ми розповіли, як максимально подбати про особисту безпеку під час вуличних акцій, а також, що робити, якщо відбулось побиття або затримання.
Право громадян на свободу мирних зібрань є одним з основних прав людини, міцно закріплених у міжнародних пактах про права людини та гарантованих країнами-учасницями ОБСЄ в Копенгагенському документі від 1990 року. Право громадян на організацію та проведення зібрань, демонстрацій, пікетів, мітингів, маршів та протестів є важливою складовою будь-якого демократичного суспільства. Тому право на свободу мирних зібрань тісно пов’язане із правом піддавати сумніву та критиці погляди і переконання, що домінують у суспільстві, представляти альтернативні ідеї та позиції, підтримувати інтереси та погляди меншин та маргінальних груп населення, а також забезпечувати можливість громадянам публічно виражати свої погляди та переконання незалежно від свого впливу, майнового стану або соціального статусу.
Зібрання громадян набувають особливо важливого значення та актуальності в часи політичного напруження або в періоди, коли громадяни вимагають соціальних змін. Демонстрації та протести часто використовуються політичними групами під час різноманітних акцій та зазвичай стають важливою складовою виборчих кампаній. Вони також можуть бути важливим засобом заклику до змін, якщо інші інституційні механізми для реалізації соціальних змін стають недоступними.
Право на свободу мирних зібрань передбачене положеннями всіх основних міжнародних інструментів з прав людини, серед яких:
- Стаття 20 Загальної декларації прав людини (1948 р.);
- Стаття 21 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права
(1966 р.);
- Стаття 11 Європейської конвенції про захист прав людини і осно-
воположних свобод (1950 р.);
- Стаття 15 Конвенції ООН про права дитини (1989).
У Копенгагенському документі ОБСЄ 1990 року держави-учасниці ОБСЄ зобов’язалися поважати право на мирні зібрання і демонстрації.
Право на мирні зібрання мають всі особи, групи осіб, незареєстровані об’єднання, юридичні особи і комерційні організації. Забороняється будь-яка дискримінація за такими ознаками, як раса, колір шкіри, стать, мова, релігія, політичні або інші погляди, національне або соціальне походження, майновий стан, народження чи інший статус. Дискримінація за будь-якою з цих ознак, що обмежує право на мирні зібрання, розглядатиметься як порушення міжнародного права в галузі прав людини.
Свобода мирних зібрань охоплює широкий спектр зібрань, включаючи:
- статичні зібрання – зустрічі, масові акції, мітинги, сидячі страйки, пікети та флеш-моби;
- динамічні зібрання – паради, марші та процесії;
- комбіновані статичні та динамічні зібрання.
Це право може також поширюватись на інші типи зібрань, наприклад: - похорони, оскільки вони можуть мати або набувати політичного забарвлення та проводитись в формі публічної демонстрації;
- релігійні зібрання під відкритим небом;
- пересування людей у транспортних засобах, наприклад, рух в автоколоні або масові велопробіги, оскільки вони також можуть використовуватися як засіб демонстрації або
вираження протесту.
Зібрання – це тимчасові заходи. Однак не існує чіткого визначення поняття «тимчасовий», і не визначено, скільки часу може тривати зібрання. Деякі види зібрань, наприклад, флеш-моби, можуть завершуватись дуже швидко, а більшість зібрань продовжуються максимум декілька годин. Інші заходи можуть тривати більше. Встановлення протестувальниками наметових таборів або інших тимчасових споруд може, таким чином, класифікуватися як зібрання.
Лише мирні зібрання захищаються законом. Зібрання вважатимуться мирними лише до того часу, поки його учасники поводитимуться мирно, навіть якщо організатори не виконали усі юридичні вимоги до початку зібрання.
Поняття мирних зібрань не поширюється на зібрання, під час яких застосовується сила
в будь-якій формі, а також заходи, під час яких планується застосування сили, існує загроза застосування сили або людей підбурюють до її застосування. Зброя або предмети, які можуть бути використані в якості зброї, не повинні проноситися на зібрання.
Законодавство України передбачає, що організатор акції повідомляє про захід завчасно, дозвіл як такий не потрібен. Питання завчасності теж не чітко визначеним, тож у випадку проведення невідкладної акції як миттєвої реакції на певні події, такі заходи також підпадають під захист у міжнародному праві.
Заборонити проведення акції влада може тільки за допомогою суду.
За певних обставин накладання владою обмежень на мирні зібрання може виявитися як необхідним, так і розумним рішенням. Стаття 11.2 ЄКПЛ визначає умови, за яких на проведення зібрань можуть накладатися обмеження:
«Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах:
- національної або громадської безпеки;
- для запобігання заворушенням чи злочинам;
- для охорони здоров’я чи моралі або
- для захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до міжнародних принципів прав людини держава та її суб’єкти мають зобов’язання щодо поваги й захисту всіх прав людини і несуть відповідальність в цій сфері. Зокрема, мова йде про такі зобов’язання: - не втручатись в реалізацію прав і не обмежувати їх ( «негативне» зобов’язання);
- вживати необхідних заходів щодо захисту прав і сприяння їх реалізації («позитивне» зобов’язання).
Головна відповідальність за захист права на свободу зібрань і сприяння реалізації цього права покладається на поліцію, яка є основним органом, що відповідає за підтримку громадського порядку. Ця відповідальність включає в себе захист мирних зібрань, які можуть провокувати або ображати, а також зібрань, які можуть певною мірою заважати повсякденній діяльності інших осіб і, таким чином, зачіпати людей, які не є учасниками зібрань. У випадках, коли мирний протест створює перешкоди правам і свободам інших осіб, поліція часто відповідає за баланс між дотриманням прав інших осіб та реалізацією права на свободу зібрань.
Заради особистої безпеки учасникам акції варто пам’ятати наступні поради:
– Вдягніться та взуйтесь зручно і згідно прогнозу погоди. Уникайте взуття на підборах, залиште вдома коштовності.
– Майте з собою пляшку питної води та елементарну аптечку.
– Подбайте про зарядку гаджетів, майте з собою готівку (викликати таксі чи купити ту ж воду в кіоску без терміналу).
– Орієнтуйтесь на місцевості, прикиньте шляхи виходу з натовпу.
– Якщо ви з дітьми – тримайтесь “флангів” та не лізьте в тісняву.
– В будь-якій ситуації намагайтесь тримати голову холодною та дбайте про власну безпеку.
Ретельно фіксуйте факти протиправних дій або бездіяльності поліції у разі загострення ситуації, якщо ваше право на участь у мирних зібраннях та висловлення позиції порушується – звертайтесь по допомогу до наших юристів.
Допомога надається в рамках проекту УГСПЛ “Підтримка та захист громадянського суспільства в Україні”, що втілюється за фінансової підтримки Посольства Королівства Нідерланди в Україні та Європейського Союзу.