ПОДІЛИТИСЯ

21 травня 2021 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права», який дає змогу карати військових злочинців незалежно від місця їхнього перебування і не має терміну давності.

 Спробуємо розібратися разом з нашим аналітиком Віктором Філатовим, чи наблизить цей документ нашу державу до стандартів перехідного правосуддя, в рамках якого міжнародне кримінальне та гуманітарне право займають ледь не ключове місце. Проблема імплементації в Україні норм міжнародного гуманітарного і кримінального права постала перед нашою державою ще на початку збройного конфлікту. Неадаптованість національного законодавства до збройної агресії та тероризму, призвела до того, що на сьомому році війни у нас відсутня належна система правового захисту цивільного населення, військовополонених та зниклих безвісті осіб.

За роки незалежності Україна сформувала таке кримінальне законодавство, яке не передбачає відповідальності не тільки за воєнні злочини, а й за злочини проти людяності та інші міжнародні злочини. Непогодженість кримінального законодавства з міжнародним кримінальним правом призвела до того, що нашій державі недоступні деякі правові засоби захисту прав громадян в умовах збройних конфліктів. А це дозволяє уникати відповідальності воєнним злочинцям, зокрема і в рамках конфлікту на Сході України. Приблизно така ж ситуація спостерігається і з імплементацією норм міжнародного гуманітарного права у вітчизняне законодавство, від чого страждає цивільне населення та військовополонені.

 

Новий закон спрямований на забезпечення імплементації положень міжнародного кримінального і гуманітарного права щодо кримінально-правового переслідування за міжнародні злочини. Серед них –  геноцид, агресія, злочини проти людяності та воєнні злочини. Також закон передбачає виконання міжнародних зобов’язань щодо запобігання юридичній та фактичній безкарності за злочини, адже в акті деталізовані види злочинів, а це дозволяє встановити, яке саме порушення відбулося. Наприклад, порушене право власності, захоплення заручників або залучення неповнолітніх до участі у конфлікті проти волі – є злочинами, за які треба відповідати, – коментує аналітик ГО Правозахисна Група СІЧ, Віктор Філатов.

 По суті, документ передбачає зміни, які дають змогу наблизити українське кримінальне законодавство до європейських стандартів.  Відзначимо принципові новели Кримінального кодексу України:

–    відбулося запровадження принципу універсальної юрисдикції  щодо злочинів агресії, геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Цей принцип означає, що незалежно від громадянства або місця перебування, країни місцезнаходження, воєнний злочинець буде покараний, адже злочини, що переслідуються під універсальною юрисдикцією, вважаються злочинами проти всіх і караються однаково.

– в Кримінальному кодексі України запроваджено механізм командної відповідальності (responsibility of commanders and other superiors). Цей механізм передбачає удосконалення процедури переслідування за міжнародні злочини.·          відбулося удосконалення термінології кримінального законодавства за рахунок формалізації прийнятих у міжнародному кримінальному праві категорій (геноцид, військовий злочин тощо);

–  відбулося чітке визначення злочинів проти людяності та встановлення відповідальності за ці злочини, зокрема доволі чітко формалізовано відповідальність за злочини проти гуманітарних місій;

–  формалізовано принцип не застосування давності за військові злочини та злочини проти основ національної безпеки, що дасть змогу притягувати винних до відповідальності незалежно від того скільки часу пройшло після вчинення ними воєнних злочинів;

– закріплено кримінально-правові санкції за воєнні злочини проти цивільного населення, зокрема, за депортацію, примушування до участі в конфлікті, незаконне обмеження волі, поранення, приниження та катування тощо;

–  встановлено кримінальну відповідальність за злочини проти власності в умовах збройного конфлікту, тобто псування, знищення, руйнування, пошкодження власності громадян, юридичних осіб та держави.

–  Прийняття Закону є свідченням, що Україна нарешті почала рухатися у напрямку розбудови моделі перехідного правосуддя, що дасть змогу подолати конфлікт та вийти на етап сталого розвитку. Також, новий закон дозволяє вирішити декілька проблем: забезпечити принцип невідворотності покарання за воєнні злочини та створити додаткові гарантії захисту прав цивільного населення в умовах збройного конфлікту. Передусім, йдеться про право власності, право на честь та гідність, право на свободу, – коментує Віктор Філатов. 

Також, документ сприятиме виконанню Україною міжнародних зобов’язань, які вона взяла, ратифікувавши чимало міжнародно-правових актів у сфері міжнародного кримінального та гуманітарного права, що дозволить нашій державі відчути себе частиною цивілізованого світу, у частині методів та підходів до врегулювання збройних конфліктів, розбудови миру та встановлення історичної правди.

 Підводячи підсумки, варто зазначити, що усі норми, які прописані у новому законі є доволі чіткими і зараз важливо, щоб була сформована відповідна судова практика, адже якщо суди не будуть застосовувати новації, це зменшить ефективність прийнятого документу. Тому, правникам та громадськості слід сконцентруватися саме на моніторингу застосування судами новацій, які стосуються вітчизняного кримінального законодавства.

На жаль, документ прийнято аж на сьомому році конфлікту. Раніше він міг би діяти як превентивний механізм, давши розуміння, що російські найманці вчиняють особливо тяжкий кримінальний злочин, за який наступить невідворотне покарання.

Це ж стосується і Росії, держави-агресора, яка скористалася недосконалістю законодавства України та розв’язала гібридну війну.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут