ПОДІЛИТИСЯ

Коли люди чують про місця несвободи, на думку, першим чином, спадають тюрми, колонії, виправні центри – усе, що стосується пенітенціарної системи. Це правильно, але частково. Поняття “місця позбавлення волі” та “місця несвободи” не є тотожними. До останніх також відносять: будинки-інтернати, дитячі будинки, психоневрологічні та геріатричні заклади, адже місце несвободи – це не тільки про виконання покарань, це і про установи, куди особа поміщається (з власної волі чи рішенням суду) та перебуває там під опікою чи контролем, і покинути у будь-який час з власної волі не може або не має можливості реалізувати цю волю (за фізичним або матеріальним станом).

ГО “ПÔѲה” багато працює з усіма видами місць несвободи: ми реагуємо на звернення громадян, надаємо юридичну допомогу, проводимо виїзні консультації та моніторингові візити, тощо.

На цьому тижні ми вирішили поспілкуватись з адміністрацією комунального закладу «Дніпропетровський геріатричний пансіонат» Дніпропетровської обласної ради та поцікавитись: а чи можуть такі установи забезпечити якість проживання людей та умов праці персоналу?

Згідно Закону України «Про соціальні послуги», основними принципами їх надання, зокрема,  є:

  • дотримання прав людини, прав дитини та прав осіб з інвалідністю;
  • гуманізму,
  • поваги до честі та гідності,
  • соціальної справедливості,
  • індивідуального підходу.

Саме те, що ми звемо гідним поводженням.

Тож до обговорення означеного питання до правового клубу PRAVOKATOR ми запросили Регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Дніпропетровській області Уповноваженої ВР з прав людини, працівників закладів охорони здоров’я, які обслуговують геріатричний пансіонат – КНП “Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №10” Дніпровської міської ради, представників управлінь соціального захисту Дніпровської міської ради та Дніпропетровської обласної адміністрації.

І почули всі ми багато цікавого.

Перше і найважливіше – це те, що в державному геріатричному пансіонаті проживають люди, яких там не має бути. Він створений для надання послуги стаціонарного догляду, але за браком альтернатив туди поміщуються люди з легкими групами інвалідності, які не потребують такого ретельного піклування. По-хорошому, такі особи мали б мешкати в спеціальних гуртожитках або у власному житлі та отримувати послугу підтриманого проживання. Але такої послуги в місті наразі немає і, здається, ще довго не буде. Тому що нема ні аналізу попиту серед місцевих мешканців щодо потреб у такій послузі, ні відповідних реєстрів, ні спеціального житлового фонду. Навіть елементарного інформування про те, що передбачає така послуга та хто може нею скористатися.

Підтримане проживання для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку – це комплекс заходів з надання місця для проживання, навчання, розвитку та підтримки навичок самостійного проживання, допомоги в організації розпорядку дня, організації медичного патронажу, допомоги у веденні домашнього господарства (закупівля і доставка продуктів харчування, ліків та інших товарів, приготування їжі, косметичне прибирання), з представництва інтересів, надання допомоги в організації взаємодії з іншими фахівцями та службами, інформації з питань соціального захисту населення, допомоги в отриманні безоплатної правової допомоги, спрямований на створення для отримувачів соціальної послуги соціально-побутових умов для самостійного проживання, захист їхніх прав та інтересів і залучення їх до життєдіяльності територіальної громади.

Погодьтесь, є різниця зі стаціонаром? Багато людей (наразі близько половини мешканців пансіонату, з заступником директора якого ми говорили) потребують саме такої підтримки, але отримати її не можуть, тому і живуть в умовах стаціонару.

І це не єдині болючі моменти. Також не налагоджена послуга підписання декларацій з сімейним лікарем. Держава, організуючи систему, не врахувала, що в певної категорії громадян може не бути мобільного телефону, а без нього людей доводиться реєструвати на номери адміністрації установи, сусідів, тощо. Через це виникають проблеми з наданням медичної допомоги та отриманням безкоштовних ліків. Медики, які були присутні на зустрічі, також розводять руками – вони і раді були б допомогти, але система працює так, як вона працює, і порушувати її вони не можуть.

За результатами плідної, місцями емоційної зустрічі, було вирішено направити низку звернень до Міністерства соціальної політики, обласної та міської влади задля якнайшвидшого вирішення проблем як утриманців пансіонатів.

Про результати відзвітуємо згодом.

@DIGNITY – Danish Institute Against Torture

#Dignity #Правалюдини #протидіятортурам #правозахист #протидіякатуванням #тортури

Безкоштовна правова та психологічна допомога надається у рамках проєкту: «Боротьба з жорстоким, нелюдським, або принижуючим гідність поводженням чи покаранням і тортурами в Україні, комплексний та міжгалузевий підхід» за підтримки Євросоюзу.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут