ПОДІЛИТИСЯ
Шукачі притулку: правозахисники вирішують житлові проблеми вимушених переселенців

Вже протягом чотирьох років населення Дніпропетровщини зростає за рахунок внутрішньо переміщених осіб із Донеччини та Луганщини. Навіть сьогодні область продовжує приймати переселенців, які змушені покинути свої домівки через війну на Сході. Наразі наш край прийняв майже 80 тисяч колишніх мешканців Сходу. У кожної родини – власна історія, часто не позбавлена драматизму, проте мало кому вдається без проблем самостійно знайти роботу, житло (бодай тимчасове) і адаптуватися до нового життя в новому середовищі.

Із громадянами, які постраждали внаслідок бойових дій та були змушені переїхати до іншого міста, залишивши своє звичне життя та роботу, втративши зв’язки та майно, працює громадська приймальня Української Гельсінської спілки з прав людини при ГО “Правозахисна група “СІЧ”. З початку збройного конфлікту на Сході за допомогою до них звернулися понад 600 переселенців, яким правники надали професійну допомогу.

“Півтора мільйони переселенців по всій Україні – усі ці люди полишили свої домівки не за власним бажанням. Для багатьох це був єдиний спосіб врятувати своє життя та життя рідних, а також – необхідність шукати новий дах над головою. Однак за чотири роки в Україні не з’явилося жодної державної стратегії соціально-правового захисту внутрішніх переселенців, а законопроекти, які пропонують правозахисники, покриваються пилом. Тому наші юристи допомагають внутрішньо переміщеним особам у різних життєвих ситуаціях”, – розповіла юрист ГО “Правозахисна група “СІЧ” Наталя Кожина.

Відмова у соцвиплатах та субсидіях, проблеми з отриманням пенсії та адресної допомоги, порушення прав та дискримінація. Серед низки щоденних проблем головним питанням, з яким стикаються вимушені переселенці в нашій області, досі залишається питання житла. Нагальна потреба в розміщенні жителів Сходу, в основному, задовольняється двома шляхами. По-перше, використовують заклади, що існували до початку конфлікту: будинки для людей похилого віку, притулки, школи-пансіонати, лікарні, санаторії, літні табори, гуртожитки, комунальні квартири. По-друге, створюються спеціальні установи для ВПО: модульні містечка, орендовані будинки, переобладнані для колективного розміщення тощо. Зазначимо, що на Дніпропетровщині наразі функціонують п’ять модульних містечок. Одночасно в них може жити понад дві тисячі переселенців.

Проте є чимало випадків, коли через фінансову скруту людина не в змозі оплачувати не те щоб наймане житло, а й місце компактного розміщення, що є набагато дешевшим варіантом. Саме така ситуація склалася у Тетяни Реутської, яка два роки тому з Донеччини переїхала в гуртожиток в місті Синельниково. Наразі жінка звернулася за допомогою до правозахисників – її соціальних виплат не вистачає, аби оплатити борги за електроенергію, оренду житла та опалення. Якщо переселенка не погасить заборгованість, постане питання її виселення, але повертатися Тетяні немає куди – на Сході її будинок зруйнований снарядом.

“У 2017 році мені дали добро, аби переїхати в гуртожиток в місті Синельниково. Вже тут я влаштувалася на роботу прибиральницею, потім мені зробили складну операцію, після якої за станом здоров’я працювати мені не можна. Проблеми з оплатою комунальних послуг почалися із настанням холодів. Тоді почали приходити платіжки по 2,5 тис грн за місяць. За холодний сезон набігло більше шести тисяч. Звичайно, якщо я не оплачу борг за минулий опалювальний сезон до початку наступного, постане питання мого виселення. Але таких коштів я просто не маю. І я в своїй проблемі не сама, нас в гуртожитку 50 осіб, і у всіх борги”, – зазначила жінка.

Мешканка цього ж гуртожитку, переселенка з Луганщини Раїса Шаповалова розповіла, що їх заселили в цей гуртожиток за програмою Європейського Союзу “Забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб в Дніпропетровській області”.

“Цей гуртожиток знаходиться у власності місцевого ліцею. Він був реконструйований за європейської підтримки та фінансування. Додали і з обласного бюджету. Від області поставили бойлери, придбали холодильники, меблі. Проте ремонт відбувся без утеплення та подальшого енергозбереження. Усю зиму батареї були ледве теплі. Ми лягали спати у куртках, взутті та обкладалися пляшками гарячої води. Звичайно користувалися електричними обігрівачами, проте через те, що у будівлі великі кімнати та високі стелі, обігріти приміщенні було складно. Тому і набігли такі великі суми”, – зазначила Шаповалова.

По допомогу переселенці зверталися до керівництва гуртожитку, місцев

ої та обласної влади. І якщо обласна влада наразі виділяє певні соціальні виплати та облаштовує житло, то місцева – просто закриває на ситуацію очі. В свою чергу, юрист “Правозахисної групи “СІЧ” Володимир Плетенко розповів, що існує практика, коли подібні проблеми вирішуються за допомогою дотацій від міського бюджету.

“Борг вже є і його треба сплатити. Питання постає в тому, хто сплатить цю заборгованість. У Дніпрі в гуртожитках для переселенців теж була така проблема. В Департамент соціальної політики Дніпровської міської ради звернулися переселенці і їм виділили фінансування з дотацій. В нашій ситуації внутрішньо переміщені особи зверталися до Синельниківської міської ради, проте чомусь у допомозі їм відмовили. Наразі ми готуємо повторне звернення і сподіваємося на їх об’єктивність”, – зазначив фахівець.

Дніпроград звернувся до Сектору соціального захисту внутрішньо переміщених осіб відділу соціального захисту учасників АТО та членів їх сімей Дніпровської міської ради з проханням розповісти про вдалий досвід подолання вищезазначеної проблеми, проте чиновники журналістам у коментарі відмовили.

Окрім того, найбільш профільним міністерством з цього питання можна вважати Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо-переміщених осіб України. Тож переселенці написали звернення до виконавчого органу та чекають відповіді.

Юристи “ПГ “СІЧ” взяли питання переселенців на контроль. Тож, чим все це закінчиться доки казати складно. Однак залишається сподіватися, що завдяки втручанню правозахисників вдасться привернути увагу обласної та місцевої влади до умов проживання вимушених переселенців у Синельниковому. Також правники звернуться й до Представництва ЄС в Україні, яке виділило колосальні кошти на ремонти житлових приміщень для переселенців.

В свою чергу, правозахисники наголошують, що, відповідно до міжнародних стандартів, держава має вжити заходи, спрямованих на забезпечення права на достатній рівень життя, відновлення втраченого житла, власності, адаптації та інтеграції ВПО. Втім, на державному рівні питання житла для переселенців зависло у повітрі.

“Нещодавно Президент підписав Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» щодо умов забезпечення соціальним житлом внутрішньо переміщених осіб. Законом встановлено, що правом взяття на соціальний квартирний облік тепер користуються і внутрішньо переміщені особи, які не мають іншого житла для проживання на підконтрольній українській владі території або житло яких зруйновано (знищене) або пошкоджене. Однак цей Закон має лише номінальну користь, адже, як відомо, соціального житла у країні вкрай мало”, – розповідають правозахисники.

одна з кімнат в гуртожитку для переселенців

 

 

Автор: Дарина ТВЕРДОХЛІБ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут