Останнім часом правозахисники все частіше почали фіксувати випадки, коли військовослужбовці не виходять на зв’язок зі своїми рідними, а протягом певного часу ті отримують інформацію від командування, що військовий cамовільно залишив військову частину або місце дислокації і
зник безвісти. Керівництво зазвичай списує усе на самовільне залишення військової частини аби уникнути зайвих процедур та відповідальності, проводить формальне розслідування та звільняє таку особу. За законодавством військовослужбовець, який самовільно залишив військову частину, не отримує грошового забезпечення, а члени його сім’ї не можуть розраховувати на будь-яку компенсацію.
Для того, щоб успішно вирішити цю проблему, члени сім’ї вказаної особи мають діяти наступним чином:
– звернутися до суду (після одного року з моменту зникнення військовослужбовця) для визнання його безвісно відсутнім (Заява про визнання безвісно відсутнім, Додаток Є). У позові необхідно обов’язково зазначити, що особа, яку слід визнати безвісно відсутньою, є військовослужбовцем і проходила військову службу в районах проведення антитерористичної операції;
– після прийняття позитивного рішення судом, потрібно знову
звернутись до суду з позовом, у якому просити визнати за військовою частиною обов’язок виплатити грошове забезпечення з моменту зникнення особи до моменту прийняття рішення суду про визнання безвісно відсутнім (Позов про виплату грошового забезпечення, Додаток Є);
– після трьох років з моменту винесення вказаних судових рішень, необхідно знову звернутися до суду з позовом про визнання загиблим внаслідок бойових дій, у якому вимагати компенсацію за смерть при проходженні військової служби (Заява про оголошення померлим, Додаток Є);
– після цього звертатися до військового комісаріату для отри-
мання компенсації за загибель військовослужбовця.