ПОДІЛИТИСЯ

З початку збройного конфлікту на сході країни та окупації Криму Українська Гельсінська спілка з прав людини та ГО «Правозахисна Група «СІЧ» (м. Дніпро) здійснюють регулярний моніторинг дотримання прав людини органами державної влади та місцевого самоврядування.

Головний аспект, на який постійно звертають увагу правозахисники – це відсутність дієвих механізмів соціально-правового захисту і системи реабілітаційних послуг (таких як медична, фізична реабілітація, психологічна реабілітація та допомога, надання допоміжних заходів) для постраждалих від війни громадян, а саме внутрішньо переміщених осіб, мешканців «сірих» зон, колишніх комбатантів. Фактично, на місцях діє традиційна система послуг охорони здоров’я та реабілітації, що надто повільно реагує на потреби постраждалих категорій населення. Тож цивільні особи, що пережили травмуючі події, отримали контузії та поранення, набули стійких порушень здоров’я – здебільшого залишаються сам на сам зі своїми проблемами. Лише невелика їх кількість намагається довести зв’язок ушкодження свого здоров’я з воєнними подіями, розраховуючи хоча б на отримання більшої пенсії. Між тим, як не прикро це констатувати, доступ до послуг медичної чи психологічної реабілітації отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни не покращить, перш за все, через відсутність дієвих реформ у галузі надання відповідних послуг, нестачу координації дій головних її суб’єктів. Мова йде про міністерства та центральні органи виконавчої влади, органи місцевої влади та структурні підрозділи охорони здоров’я, соціального захисту на місцях.

Законодавством визначено, що «місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України». В умовах реформи децентралізації місцеве самоврядування отримало широкі повноваження і фінансові можливості для того, аби питання щодо реалізації прав людини ставилися і до цих органів (зокрема, і в питаннях забезпечення права на гідний життєвий рівень та інтеграцію ВПО, які постраждали внаслідок збройного конфлікту). Тому актуальним стало здійснення моніторингу системи реабілітаційних послуг саме на рівні громади – в місті Дніпрі та Дніпропетровській області.

З повною версією аналітичного огляду «Реабілітація жертв конфлікту. Що може запропонувати громада Дніпра та Дніпропетровської області?» можна ознайомитися ТУТ.

Впродовж травня і червня 2019 року було проведено опитування внутрішньо переміщених осіб і демобілізованих учасників бойових дій, які мешкають в регіоні, а також проаналізовано адміністративні дані щодо забезпечення заходів медичної, соціальної й психологічної реабілітації цільових груп, оцінки їх потреб, забезпечення допоміжними засобами, надання компенсацій за рахунок місцевих бюджетів. На жаль, місцеві ініціативи з формування системи реабілітації, яка б враховувала пов’язані із наслідками збройного конфлікту виклики, в Дніпропетровській області відсутні взагалі. Також немає статистичних даних щодо цивільних осіб, які набули ушкоджень здоров’я через збройний конфлікт.

Тому, в першу чергу увага була приділена наступним проблемним аспектам:

  • перешкоди в отриманні реабілітаційних послуг цивільними особами, які набули порушень здоров’я як до набуття інвалідності, так і після набуття інвалідності;
  • перешкоди у встановленні інвалідності та наданні відповідних послуг, що пов’язані з інвалідністю;
  • діяльність органів місцевого самоврядування з забезпечення прав осіб з порушеннями здоров’я – жертв збройного конфлікту;
  • дотримання гідного рівня життя та рівень соціальної підтримки ВПО з порушеннями здоров’я.

Отже, у звіті наводяться приклади системних недоліків у статистичному обліку осіб, які постраждали від збройного конфлікту, а також вивчається оцінка цільових груп на предмет найбільш актуальних проблем надання реабілітаційних послуг. Так, зокрема:

  • Відсутність оцінки потреб та спричинених збройним конфліктом порушень здоров’я у ВПО, які проживають в області, призводить до неналежного планування послуг з медицини та реабілітації.
  • Відсутність у місцевих програмах заходів щодо забезпечення послугами медицини та реабілітації постраждалих осіб, не дозволяє планувати відповідну діяльність установ та фахівців у визначених сферах (в тому числі діяльність з перепідготовкою та підвищенням кваліфікації фахівців).
  • Відсутні місцеві заходи соціальної (в тому числі фінансової) підтримки цивільних осіб, які набули порушень здоров’я через ушкодження, що спричинені боєприпасами.
  • Через неефективні або взагалі відсутні заходи з інформування щодо напрямів соціальної підтримки та послуг, постраждалі особи не знають куди звертатись та на які послуги можна претендувати.
  • Незважаючи на зростання кількості внутрішньо переміщених осіб, в Дніпропетровській області відсутні заходи з оцінки росту навантаження на медичні та реабілітаційні заклади (в тому числі навантаження на фахівців цих закладів).
  • Більшість потрібних послуг з реабілітації та допоміжних засобів опитані постраждалі особи купують самостійно.
  • Послуги психологічної реабілітації та допомоги якщо й організовуються на рівні області, то, здебільшого, обмежуються великими містами, натомість сільська місцевість та невеликі віддалені містечка практично виключені з цих програм.

Враховуючи повноваження місцевих рад, надано низку рекомендацій органам місцевого самоврядування для виправлення ситуації із врахуванням потреб жертв збройного конфлікту. Зокрема, вбачається доцільним передбачити додаткові заходи щодо забезпечення медичної, соціальної й психологічної реабілітації даної цільової групи, а саме:

1) здійснити оцінку потреб жертв збройного конфлікту шляхом проведення опитувань співробітниками підпорядкованих служб та установ соціального захисту;

2) розробити та затвердити програми (або передбачити окремі заходи) щодо надання медичних, оздоровчих, соціально-психологічних, реабілітаційних послуг цивільним особам, які постраждали внаслідок збройного конфлікту, учасникам АТО/ООС та членам їхніх родин;

3) вжити заходів з інформування цільової аудиторії про вже існуючі можливості отримання реабілітаційних послуг та соціальної допомоги в межах затверджених соціальних програм;

4) збільшити фінансування на забезпечення сучасними допоміжними засобами;

5) передбачити видатки з міського бюджету щодо надання компенсацій на оздоровлення особам, які цього потребують;

6) створити спеціальні комунальні установи, які спеціалізуються на заходах психологічної, фізичної реабілітації та оздоровлення, залучити до їх функціонування сервісні громадські організації та передбачити їх фінансування на умовах партисипаторного бюджетування;

7) визначити потреби та сформувати замовлення на кадри для цих закладів, організувати роботу щодо удосконалення кваліфікації відповідних кадрів.

Публікацію підготовлено та видано в межах проекту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», який впроваджує Українська Гельсінська спілка з прав людини. Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID або Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ. Американський народ через USAID надає економічну та гуманітарну допомогу по всьому світу понад 55 років. В Україні допомога USAID надається у таких сферах, як: економічний розвиток, демократія та управління, охорона здоров’я і соціальний сектор. Починаючи з 1992 р., Агентство США з міжнародного розвитку надало Україні технічної та гуманітарної допомоги на суму 1,8 мільярда доларів. Докладнішу інформацію про програми USAID в Україні можна отримати на офіційному веб-сайті USAID http://ukraine.usaid.gov та сторінці у Facebook https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут