Ця історія вражає до глибини душі. Цинізм військових начальників, які залучали добровольців, керівників держави, які ними керували – призвів того, що найкращі з кращих сьогодні – на межі виживання, а у нашому випадку – за крок до смерті. Але все по порядку. Це – Давид Мартиашвили (David Martiashvili). Один із сотень грузинів, які стали до зброї, аби допомогти Україні у війні проти російського агресора. Цей чоловік покинув керівну посаду у престижній міжнародній компанії та пішов добровольцем у батальйон “Донбас”. Він покинув геть усе – і переїхав з дружиною в Київ. Колишній військовий, підполковник запасу Збройних Сил Грузії, як ніхто інший знав, яке пекло чекає Україну попереду і сподівався, що його бойовий досвід зможе допомогти. Ще він відчував, що Грузія “мусить віддати борг”, адже 25 років тому сотні українців так само підтримали грузинів, воюючи проти Росії-агресора. Давид тоді керував одним з мотострілкових батальйонів.
З перших днів травня 2014-го Давид уже був у батальйоні “Донбас”. Він прошов запеклі бої за Попасну, Лисичанськ, Курахово, Маріїнку, витягав українських військових з російського оточення в Іловайську. Успішно виконував операції із захоплення найбільш небезпечних бойовиків. У 2015-му отримав чисельні скалкові поранення ніг.
За весь час служби він, як доброволець, не отримав ні копійки, поступово витрачав власні збереження, навіть, на потреби батальйону. Рік тому у Давида діагностували гострий флеботромбоз, як відголосок поранення. І тут почалося найцікавіше. Оскільки Давид не може отримати статус УБД (не передбачено законодавством), безкоштовне лікування для нього недоступне. Також він не має українського громадянства, хоча документи подав більше року тому, а дружина – корінна українка. Повернутись в Грузію Давиду теж не може, адже за місцевими законами, йому загрожує кримінальна відповідальність за участь в іноземних військових формуваннях. Коло замкнулося…
Зараз стан Давида просто катастрофічний. Йому не можна ходити: найменший рух може призвести до від’єднання тромбу та смерті. Зараз він у міській лікарні Бучі – це єдина лікарня, яка погодилася його прийняти, хоча там немає судинного хірурга. Лише для того, щоб покласти бійця у Київський військовий шпиталь потрібно 16 тисяч гривень плюс кошти на препарати, щонайменше – 5-6 тисяч грн. Для Давида сума – фантастична. Він у глибокому відчаї. Ніяк не може повірити, що у найважчий момент став нікому непотрібним…
Символічно, що 18-річний син Давида теж пішов добровольцем у “Донбас”, батько його не відмовляв, а згодом хлопець сам захотів вчитися і зараз здобуває військову освіту в Харкові. Щодня Давид повторює і повторює одне й те ж: що він ні про що не шкодує, що Україна уже стала йому рідною, що тут він будуватиме своє життя, якщо зможе вижити…
Правозахисна група «СІЧ» знає Давида особисто і надає йому правову допомогу. Однак зараз йому потрібен негайний порятунок. Тому звертаємося до всіх активних громадян, патріотів та небайдужих мешканців з проханням допомогти Давиду зібрати гроші на лікування.
Карта Ощадбанку 5167 4910 1023 9449 Давид Мартиашвили (David Martiashvili).